Чи може суд тлумачити заповіт без заявлення таких вимог сторонами — ВС

Тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з позовними вимогами про тлумачення заповіту, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких вимог, що не буде виходом суду за межі позовних вимог.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду у справі №501/4300/19, інформує «Закон і Бізнес».

За обставинами справи, спадкодавець склав заповіт, яким житловий будинок та земельну ділянку заповідав позивачеві за первісним позовом. Водночас нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом і рекомендував звернутися до суду. Позивач звернувся до суду й просив, зокрема, визнати за ним право власності на будинок  та земельну ділянку. Проте брат позивача звернувся із зустрічним позовом про визнання права власності на частину спірних земельної ділянки та домоволодіння в порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції залишив первісний позов без розгляду, зустрічний задовольнив частково.

Апеляційний суд, зокрема, відмовив у задоволенні вимог зустрічного позову. Вказав, що відповідні вимоги є передчасними, оскільки первісний позов залишений без розгляду, тож не відомий склад майна, яке охоплене заповітом.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що відповідно до ст.1256 ЦК тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 цього кодексу.

У ст.213 ЦК визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими цією статтею.

Отже, оскільки до предмета доказування в цій справі входить визначення спадкової маси при спадкуванні за законом, що, серед іншого, вимагає з’ясування обсягу майна, спадкування якого відбувалося за заповітом, суду слід було розтлумачити заповіт і визначити спадкову масу.

У той же час КЦС наголосив, що спадкодавець не може заповідати майно, власником якого він не є. Заповіт визнається нікчемним у частині заповідання майна, власником якого заповідач не був і не мав права охопити заповітом права, які йому не належали.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання права власності на частину спадкового майна, яка мала належати йому у випадку спадкування за законом, позивач за зустрічним позовом посилався на нікчемність заповіту.

Тож КЦС, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що під час нового розгляду належить врахувати, зокрема, як можливість тлумачення заповіту в рамках розгляду цієї справи, так і можливість визнання його нікчемним у частині заповідання майна, власником якого заповідач не був, визначити спадкову масу, встановивши, чи є спірне майно (домоволодіння та земельна ділянка) спільною сумісною власністю подружжя, враховуючи обов’язкову частку дружини спадкодавця.

Закон і Бізнес