Як передбачити запасного спадкоємця у заповіті

Заповідач може вказати у заповіті підпризначеного спадкоємця на випадок, якщо основний не зможе або відмовиться прийняти спадщину. Мін'юст роз'яснив, як це працює.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Мін'юст.

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Право на його вчинення має особа з повною цивільною дієздатністю, і лише особисто: складання заповіту через представника не допускається (статті 1233-1234 Цивільного кодексу).

Спадкоємцями за заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Крім того, спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (статті 1222 та 2 Кодексу).

Відповідно до статті 1244 Кодексу заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо зазначений у заповіті спадкоємець: помре до відкриття спадщини; не прийме її або відмовиться від прийняття; буде усунений від права на спадкування; або не виконає умов, визначених у заповіті (стаття 1242 Кодексу). Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, визначена у статті 1222 Кодексу.

Водночас Мін'юст звертає увагу на важливе розмежування: підпризначення спадкоємця застосовується лише тоді, коли основний спадкоємець помер до відкриття спадщини. Якщо ж він помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, діє інший механізм — спадкова трансмісія. Згідно зі статтею 1276 Кодексу в такому випадку право на прийняття частки спадщини переходить до спадкоємців того, хто не встиг її прийняти.

Нагадаємо, що за загальним правилом часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (стаття 1220 Кодексу).

Закон і Бізнес