Чи має право суддя на свободу вираження поглядів — огляд ЄСПЛ

Від суддів можна очікувати стриманості в реалізації своєї свободи вираження поглядів. Проте це не стосується висловлювань, які не були явно незаконними, дифамаційними, ненависницькими або такими, що закликають до насильства.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.02.2024 у справі «Danileţ v. Romania», інформує «Закон і Бізнес».

У заяві до ЄСПЛ суддя скаржився на накладене дисциплінарне стягнення публікацію двох повідомлень у своєму акаунті у Фейсбуці.

У першому випадку заявник натякав на те, що державні органи контролюються політичним класом, і запропонував як рішення втручання армії для забезпечення конституційної демократії. На думку дисциплінарного органу (CSM), таким чином суддя завдав шкоди честі та добрій репутації судової влади.

У другому повідомленні суддя опублікував онлайн-посилання на статтю в пресі стосовно прокурора, який відкрито говорив, серед іншого, про те, що він вважає поганими ініціативами внесення змін до законів про організацію судової влади, а також про лінчування суддів. Заявник також додав до публікації свій схвальний коментар щодо її змісту. CSM вважала, що мова, використана в коментарі, вийшла за межі пристойності та була негідною судді.

Тож на заявника було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді зменшення заробітної плати на 5 % упродовж двох місяців. Суди відхилили скарги заявника на це рішення.

Констатуючи порушення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу вираження поглядів), ЄСПЛ дійшов висновку, що, зважуючи конкуруючі інтереси, національні суди не приділили належної уваги кільком важливим факторам, зокрема більш широкому контексту, в якому були зроблені висловлювання заявника, його участі в обговореннях суспільно важливих питань, тому, чи достатньо обґрунтовані його оціночні судження, і, зрештою, потенційному стримуючому впливу накладеної санкції. Крім того, наявність посягання на гідність і честь професії судді не була достатньою мірою доведена.

Також ЄСПЛ зауважив, що національні суди не надали свободі вираження поглядів заявника тієї ваги та важливості, яку ця свобода має у світлі практики Євросуду, навіть незважаючи на те, що був використаний засіб комунікації (загальнодоступний акаунт у Фейсбуці), який міг би викликати законні питання щодо дотримання суддями свого обов'язку стриманості.

Крім цієї справи, в огляд практики ЄСПЛ, за рішеннями, ухваленими у січні – лютому 2024 року, який підготував Верховний Суд включені й інші.  

Зокрема, у справі «Snijders v. The Netherlands» стосувалася відсутності можливості в заявника та його захисника провести прямий перехресний допит анонімного свідка, передбаченої наданим йому відповідно до закону статусом «свідка, якому загрожує небезпека». Але ЄСПЛ констатував відсутність порушення ст.6 конвенції (право на справедливий суд).

Натомість у справі «Bogdan v. Ukraine» Євросуд визнав порушення ст.6 конвенції, оскільки національні суди не змогли переконливо встановити, чи була відмова обвинуваченого від правової допомоги добровільною і дійсною з огляду на його психічний розлад.

Закон і Бізнес