Межу між незалежністю суддів та їхньою відповідальністю шукали учасники круглого столу

Значна кількість дисциплінарних проваджень ініційована виключно як спосіб усунути суддю від розгляду справи або помститися за ухвалене рішення. Водночас трапляються і спроби задіяти механізм притягнення до кримінальної відповідальності.

На це звернув увагу Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час круглого столу «Відповідальність судді за істотне порушення матеріального та процесуального закону при ухваленні судового рішення», інформує «Закон і Бізнес».

Водночас, він наголосив, що правова й демократична держава не може існувати без незалежного суду, тож питання суддівської незалежності є одним з пріоритетних. Натомість спроби обмежити її траплялися на різних етапах розвитку держави і знаходили свій прояв у різних формах, зокрема й через механізм притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Голова ВС нагадав, що відповідно до Конституції суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Втім, уже багато років питання про те, як визначити межу між незалежністю суддів та їхньою відповідальністю, залишається дискусійним.

За майже 8 років роботи Велика палата ВС сформувала низку правових позицій щодо проблемних аспектів цієї категорії справ, власні напрацювання має і Вища рада правосуддя. Однак, зауважив С.Кравченко, на жаль, відсоток скасованих ВП ВС рішень ВРП про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності свідчить про різне бачення й неоднакові підходи до формування дисциплінарної практики.

Своєю чергою, суддя ВП ВС Олег Кривенда наголосив на необхідності поєднання принципу незалежності суддів із чітким та справедливим регулюванням їхньої відповідальності.

Він нагадав, що у висновку КРЄС №27 закріплено, що незалежність суддів невіддільна від чітко визначених підстав і меж дисциплінарної відповідальності. Якщо такі межі не є прозорими, це може призводити до втрати гарантій перебування судді на посаді та ризиків використання дисциплінарних процедур як засобу тиску. Саме тому при розгляді дисциплінарних справ важливо відрізняти помилки, яких суддя припускається добросовісно, від умисних чи недбалих порушень.

О.Кривенда звернув увагу на сучасні реалії, у яких здійснюється правосуддя: суди нерідко працюють в умовах неповної укомплектованості, з надмірним навантаженням та в реаліях російської збройної агресії. Це об’єктивно впливає на розгляд судових рішень. Тож особливо важливо, щоб притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не призводило до втрати довіри до ВРП та ВП ВС, які мають стояти на захисті добросовісного виконання суддею своїх обов’язків.

Аналізуючи практику ВП ВС, доповідач навів приклади справ щодо притягнення слідчих суддів до дисциплінарної відповідальності. У низці випадків ВП ВС наголошувала, що ухвали слідчих суддів, зокрема про проведення обшуку, не можна оцінювати за стандартами, які застосовуються до вироків, адже стадії кримінального процесу суттєво відрізняються. Водночас були справи, коли ВП ВС погоджувалася з висновками ВРП про наявність у діях судді ознак недбалості та порушення вимог закону, що виходить за межі простої помилки.

Особливу увагу суддя звернув на дисциплінарні справи, пов’язані з адміністративними правопорушеннями, зокрема керуванням транспортом у стані сп’яніння. Велика Палата ВС підтримала позицію ВРП, що ігнорування імперативної заборони закону не може розглядатися як добросовісна судова помилка.

Круглий стіл був організований ВС спільно з проєктом Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду». Цей захід став першим майданчиком, що об’єднав представників Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та експертів Ради Європи для обговорення проблемних питань дисциплінарної відповідальності суддів і пошуку шляхів їх розв’язання.

Закон і Бізнес