Критерії малозначності спорів визнано неконституційними — КСУ

Вартісне визначення ціни позову не відповідають розумінню справи та спору в ній як малозначного. Натомість встановлення обмеження на касаційний перегляд таких спорів має правомірну мету.

Таке рішення ухвалив другий сенат Конституційного Суду у справі щодо конституційності пп.1, 5 ч.6 ст.19, п.2 ч.3 ст.389 Цивільного процесуального кодексу, інформує «Закон і Бізнес».

З одного боку, сам по собі інститут малозначності справ, на думку Суду, є передумовою додержання розумних строків. Адже скорочений строк розгляду та інші процесуальні особливості розвʼязання малозначних спорів мають наслідком зниження судових витрат для особи. Це, як зауважив КС, у цілому полегшує доступ до правосуддя та саму можливість реалізації права, гарантованого приписами ст.55 Конституції.

Крім того, Суд констатував, що приписи ч.6 ст.19 кодексу, які визначають види малозначних справ, є узгодженими із приписами Європейської процедури розвʼязання дрібних позовів у країнах ЄС (The European Small Claims Procedure) від 11.07.2007 № 861/2007 зі змінами, яка затверджена Європейським парламентом і Радою Європейського Союзу.

Тож у цьому аспекті пп.1, 5 ч.6 ст.19 ЦПК не суперечать ч.1 ст.55, ч.2 ст.129 Конституції.

З іншого, Суд, вважає, що держава має обовʼязок додержуватись конституційних принципів та зважати на потребу існування правомірної мети використання такого юридичного засобу віднесення цивільних справ до категорії малозначних як ціна позову та домірність цього юридичного засобу.

Проте визначені в ч.6 ст.19 кодексу розміри ціни позову як критерій віднесення справи до категорії малозначних у сумі 268,4 тис. грн. (п.1) та 671 тис. грн. (п.5) є не лише значними, а й перевищують установлені у законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати та не відповідають розумінню справи та спору в ній як малозначного.

Тож КС дійшов висновку, що пп.1, 5 ч.6 ст.19 ЦПК у зазначеному аспекті суперечать ч.1 ст.8 та ч.2 ст.24 Конституції.

З огляду на наведене, Суд вважає, що п.5 ч.6 ст.19 кодексу, за яким до категорії малозначних справ віднесено справи про захист прав споживачів ціна позову у яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не відповідає вимозі юридичної визначеності та є неузгодженим з конституційними приписами та міжнародними зобовʼязаннями України щодо забезпечення високого рівня захисту прав споживачів.

Натомість встановлення в якості одного із «фільтрів» для касаційного перегляду визнання справи малозначною, як зазначив КС, має правомірну мету – додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Адже Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розвʼязанні цивільних спорів.

Закон і Бізнес