Коли відеозапис реєстратора можна вважати доказом — ВС

Отримання стороною обвинувачення від свідка за його ініціативою і доброю волею відеозапису ДТП узгоджується із ст.93 КПК щодо збирання доказів, зокрема шляхом отримання електронного документу від фізичної особи.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у справі №289/445/18, повідомляє «Закон і Бізнес».

Вироком суду особу виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК.

Орган досудового розслідування обвинувачував особу в тому, що він, не маючи навиків керування мотоциклом та посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «А», а також відповідних реєстраційних документів на ТЗ, керував мотоциклом «Kawasaki» і перевозив пасажира, який був без мотошолома. Рухаючись поблизу автозаправної станції, порушив вимоги п.1.5 та пп.«д» п.2.3 ПДР та вимоги п.12.4 і пп.«б» п.12.9 ПДР, (оскільки у населеному пункті перевищив дозволену швидкість 60 км/год) їхав зі швидкістю 113 ± 9 км/год. У результаті цього на перехресті допустив зіткнення із автомобілем «Hyundai I30». Унаслідок ДТП пасажир мотоцикла  отримав тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Водночас суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав недопустимим висновок експерта через невідкриття на стадії виконання вимог ст.290 КПК інформації на диску CD-R (відеозапису ДТП), на якій ґрунтується експертне дослідження.

Колегія суддів ККС наголосила, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається оспорювання стороною захисту відповідності зафіксованих як на флешкарті, так і на CD-R диску даних тим, які відбувалися під час ДТП, і захист не вказував про будь-які обставини, що могли би піддавати сумніву їх достовірність.

Водій автомобіля як свідок дав показання, зокрема про те, що він скопіював на флешкарту відеозапис ДТП та надав її слідчому, про що зазначав й апеляційний суд. Однак останній визнав цього свідка зацікавленою особою. Проте жодним чином не зазначив у чому полягаєйого зацікавленість, та, навіть і за обставин встановлення цього факту, не аргументував як це вплинуло на достовірність відеозапису ДТП.

Відповідно до сформованої практики ВС, один і той же електронний документ може існувати на різних носіях, і всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Тому ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

ККС зауважив, що сторона захисту не була позбавлена можливості отримати доступ (ознайомитися, скопіювати) до згаданого електронного документу на відповідному етапі. Тому небезпідставними є доводи прокурора про те, що під час досудового розслідування та судового розгляду сторона захисту не заявляла про невідкриття їй відеозапису ДТП та були відсутні такі заяви, зокрема й під час перегляду відеозапису в суді першої інстанції,

Тож суд апеляційної інстанції, погоджуючись з позицією районного суду щодо недопустимості відеозапису ДТП, постановив своє рішення без врахування положень ст.87 КПК та усталеної практики ВС, оскільки не зазначив, чиї та які саме права і свободи було порушено і в чому це виражалося, про що аргументовано зазначив прокурор у касаційній скарзі.

Закон і Бізнес