Як визначити розмір збитків, що стягуються з продавця в разі евікції, пояснив ВС

Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни на день ухвалення рішення, керуючись принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.

На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного цивільного суду, залишаючи в силі постанову апеляційного суду у справі №369/6092/20, повідомляє «Закон і Бізнес».

Спір стосувався визначення розміру відшкодування збитків з продавця товару, вилученого за рішенням суду.

Як зазначила ОП КЦС, продавець зобов’язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (ст.659 ЦК). Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (ст.658 ЦК) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу.

Якщо продавець цього обов’язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції — вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ.

Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в цьому. А тому, зауважила ОП КЦС, не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності).

Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами ст.661 ЦК. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків ст.661 ЦК не містить, фактично відсилаючи до загальних положень стст.22 і 623 ЦК.

Положення ч.3 ст.623 ЦК конкретизують загальний принцип повного відшкодування (ч.3 ст.22 ЦК), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов’язальних. При ухваленні рішення про стягнення збитків суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

З огляду на це ОП КЦС констатувала, що суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення ч.3 ст.623 ЦК, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

При цьому розмір збитків визначається судом за правилами ч.3 ст.623 ЦК: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов’язання має бути виконане, на день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку з викладеним ОП КЦС відступила від висновку, викладеного у постановах КЦС від 30.10.2019 у справі №206/1193/16-ц, від 11.11.2019 у справі №335/7363/15-ц та від 14.12.2021 у справі №520/6824/18.

Закон і Бізнес