Порушення процедури узгодження угоди про визнання винуватості з керівником відповідного органу прокуратури, з юридичної точки зору не робить її нікчемною для інших учасників провадження, так само як і для суду.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у справі №463/4324/18, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі захисник підозрюваного обвинувачувався в тому, що він спочатку запропонував, а згодом надав неправомірну вигоду прокурору місцевої прокуратури з метою укладення угоди про визнання винуватості за ч.2 ст.187 КК з узгодженим покаранням та звільненням з іспитовим строком. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, передав прокуророві $3000.
Органом досудового розслідування дії захисника кваліфіковано за ч.3 ст.369 КК.
Місцевий суд перекваліфікував дії захисника на ч.1 ст.3692 КК та засудив до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 грн.). Суд констатував, що згідно з наказом Генерального прокурора №4гн прокурор місцевої прокуратури не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення і укладати угоди про визнання винуватості, оскільки це неможливе без попереднього узгодження з керівником органу прокуратури. Тому прокурор не може вважатися службовою особою, яка наділена одноосібними повноваженнями щодо укладення з підозрюваним угоди про визнання винуватості, а тому пропозиція і надання неправомірної вигоди за вчинення таких дій не містить об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 369 КК.
Натомість, ККС зауважив, що наказ №4гн як різновид нормативно-правового акта виконує контрольну функцію, однак не позбавляє прокурора передбачених кримінальним процесуальним кодексом повноважень на укладення угоди про визнання винуватості із підозрюваним у кримінальному провадженні. Тому суди дійшли помилкового висновку про те, що прокурор місцевої прокуратури не може вважатися службовою особою, яка наділена одноосібними повноваженнями щодо укладення з підозрюваним угоди про визнання винуватості.
Крім цієї справи в огляд практики ККС за травень 2023 року увійшли й інші. Зокрема, акцентовано на тому, що відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я в результаті дорожньо-транспортної пригоди, має персональний характер (стосується виключно особи, якій вона заподіяна) та не може бути предметом правонаступництва.
В іншій справі зазначено, що протокол контролю за вчиненням злочину відображає відомості лише про події, які відбувалися приховано від засудженого, що не вимагає його присутності, оскільки він не може засвідчити чи спростувати жодних фактів, свідком яких він не був.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!