Проникнення до житла, помилка лікаря та самоволка — огляд ККС

Потерпілим від порушення недоторканності житла або іншого володіння (ст.162 КК) може бути не лише його юридичний власник, а й особа, яка фактично ним користується на законних підставах.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, погоджуючись із обвинувальним вироком у справі №606/719/21, інформує «Закон і Бізнес».

Обвинувачений у цій справі шляхом подолання перешкоди (паркану) незаконно проник на територію житлового господарства потерпілого, зокрема, на присадибну ділянку. Вироком суду його визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів громадян (850 грн.).

У касаційній скарзі зазначалося, серед іншого, що заяву про вчинене кримінальне правопорушення подав не власник житла, а особа, яка, на думку захисника, не є потерпілим. Проте ККС зауважив, що встановлення законності чи незаконності фактичного володіння особи житлом чи іншим володінням знаходиться поза межами диспозиції ст.162 КК.

Також наголошено, що для визначення предмету цього злочину має значення лише встановлення, чи відноситься він до переліку матеріальних об’єктів, зазначених у ст.233 КПК, та чи підпадає цей об’єкт під ознаки фактичного володіння ним особи як житлом чи «іншим володінням», тобто чи проживала ця особа у будинку, утримувала земельну ділянку та фактично користувалася ними, не зважаючи на спірність реалізації цих повноважень.

Крім цієї справи, в огляд практики ККС за квітень 2023 року включені й інші важливі правові позиції та висновки. Так, зокрема, зазначено, що дії лікаря-хірурга, який несвоєчасно встановив діагноз неповнолітньому, не провів усіх необхідних додаткових методів дослідження, що призвело до відтермінування операційного втручання, погіршення загального станухворого та зумовило розвиток незворотних змін і ускладнень, перебувають у причинному зв’язку зі смертю неповнолітнього та містять ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК (справа №443/284/19).

Також указано, що завершення строку дії контракту автоматично не позбавляє особу статусу військовослужбовця, а тому нез’явлення такого військовослужбовця на службу без поважних причин до військової частини, якщо його не було звільнено у встановленому законом порядку з військової служби, підлягає кваліфікації за ст.407 КК (справа №748/1376/20).

У сфері кримінального процесуального права констатовано, що суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, незалежно від того, чи заявлено клопотання про це, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Крім того, ККС звернув увагу, що рішення апеляційного суду про виключення з резолютивної частини вироку строку попереднього ув’язнення, зарахованого на підставі ч. 5 ст. 72 КК, має ухвалюватися у формі вироку.

Закон і Бізнес