Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталося, не можуть негативно впливати на права стягувача.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та залишаючи у силі рішення районного суду у справі №2-2236/12, інформує «Закон і Бізнес».
У листопаді 2015 року державний виконавець закінчив виконавче провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 49 закону «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС), оскільки боржник зареєстрований за іншою адресою, ніж вказана у виконавчому листі. У лютому 2018 року було прийнято рішення про знищення виконавчого провадження через його пошкодження внаслідок затоплення. У липні 2022 року державний виконавець просив суд видати дублікат виконавчого листа.
Суд першої інстанції задовольнив подання, оскільки виконавчий лист втрачено під час його пересилання між підрозділами ДВС, тобто за обставин, які не залежали від дій стягувача. Проте апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні подання, вказавши, що сплив трирічний строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Натомість КЦС зауважив, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У цій справі рішення апеляційного суду, за яким видано виконавчий лист, не виконано.
Згідно з пп.17.4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК в разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний чи приватний виконавці звернулися із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Статтею 12 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом 3 років. При цьому передача виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого не впливає на обчислення строку.
Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред’явленого стягувачем, перешкоджає виконанню рішення суду та порушує його права. Тож суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що, на відміну від остаточного закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при зміні органу ДВС чи його компетенції, передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС стадія виконання судового рішення не припиняється і не переривається.
З огляду на це, КЦС дійшов висновку, що за таких обставин правила чч.5 та 6 ст.12 закону «Про виконавче провадження» (ч.3 ст.23 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-XIV) не застосовуються.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!