Публічно або реально

Депортацію українців криміналізують. Що з того?

Незабаром може бути криміналізоване насильницьке вивезення особи в умовах збройної агресії. За наявною інформацією, відповідний проект Закону №8326 планується до розгляду у сесійній залі ВР. Чи допоможе він розв’язати проблему?

Йдеться про законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо насильницького вивезення особи в умовах збройної агресії».

На думку суб’єктів ініціативи, він має забезпечити захист суспільних відносин щодо законодавчо охоронюваних прав і свобод особи, а також створить засади для запобігання та протидії насильницькому вивезенню українців до держави-агресора.

Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтею 438-1 («Насильницьке вивезення особи в умовах збройної агресії»), яка буде встановлювати кримінальну відповідальність за означені дії у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Якщо мова йде про насильницьке вивезення групи осіб або неповнолітніх, то строк позбавлення волі зростає (від восьми до дванадцяти років).

Здійснювати спеціальне досудове розслідування проваджень, пов’язаних з насильницьким вивезенням осіб здійснюватимуть слідчі Служби безпеки України.

Законопроект встановлює кримінально-правову відповідальність за насильницьке вивезення українців на територію держави-агресора. Теоретично, воєнні злочинці з Росії можуть бути притягнуті до неї в одному випадку: коли особа потрапить в полон, і український суд зможе розглядати справу. В цьому разі, винна особа дійсно може отримати реальний термін за організацію чи участь у незаконному вивезенні громадян України до держави-агресора. В усіх інших випадках, норми законопроекту виявляться неефективними, адже Росія навряд чи буде видавати своїх громадян Україні для подальшого засудження. Тобто, законопроект – це переважно спроба публічно засудити факти насильницького вивезення українців з новоокупованих територій. Він не містить реальних механізмів притягнення винних росіян до відповідальності

Єдиним аспектом, на якому напевно ґрунтується законопроект, є заочне засудження винних осіб, яке також має відповідні правові наслідки. Зокрема, на підставі винесеного заочного вироку можна ініціювати кримінальне переслідування особи на міжнародному рівні. У такому випадку, є шанси затримання та екстрадиції засудженої особи в Україну, але за умов, якщо вона буде затримана в державі, яка засуджує агресію РФ проти України. Скоріш за все, саме на подібний сценарій і розраховують автори законопроекту. Тобто, йдеться про створення максимально некомфортних умов для воєнних злочинців та очікування того, що колись вони таки будуть затримані;

Разом із тим, законопроект може бути ефективним в питаннях притягнення до відповідальності колаборантів, які брали участь в організації насильницького вивезення українців у Росію. Дуже часто їх вдається ідентифікувати та затримати після деокупації територій. У такому випадку, є усі шанси притягнути їх до кримінальної відповідальності. Однак варто зазначити, що насильницьке вивезення українців переважно здійснюється російськими військовими за наказом їхніх командирів. Тобто, мова йде тільки про певне сприяння колаборантами у такого роду злочинної діяльності.

Вбачається, що законодавці рухаються дещо хибним напрямом. Вони намагаються створити декларативні норми, які не допоможуть вирішити проблему насильницького вивезення громадян України до держави-агресора. У цьому питанні, більш доречно використовувати напрями перехідного правосуддя, зокрема необхідно вже зараз створювати комісії правди, які будуть систематизувати інформацію про насильницьке вивезення, займатися ідентифікацією винних осіб, а також документувати свідчення жертв цього злочину. Окрім цього, необхідно активізувати питання створення міжнародного трибуналу по Україні, в рамках якого притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності буде набагато легше. 

УГСПЛ