Чи повинен виконавець упевнитися, кому перераховує гроші — ВС

Не перевіривши особу, яка подала заяву та її підпис на ній, виконавець порушив основні засади здійснення виконавчого провадження , зокрема, принцип розумної обачності.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд, скасувавши рішення апеляційного суду та залишивши у силі рішення суду першої інстанції в справі №203/798/20, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі за рахунок частини коштів, отриманих від продажу квартири позивача на торгах, були погашені кредитний борг і судові витрати. Решту коштів (значну частину) за розпорядженням державного виконавця перерахували на відкритий на ім’я позивача рахунок у банку, за кілька днів вони були зняті в банкоматі. 

Позивач вказував, що не отримував цих коштів. Він звернувся до поліції, і на підставі його заяви було розпочато розслідування за фактом заволодіння коштами з використанням персональних даних позивача для підробки заяви-анкети до банку та заяви до ДВС.

Відповідно до почеркознавчої експертизи підписи на поданих до банку та відділу ДВС від імені позивача документах зроблені не ним; для відкриття рахунку в банку надавалася копія паспорта, знята з підробленого паспортного бланка, заповненого іншим, ніж у позивача, почерком, із вклеєною фотокарткою іншої людини. Оригінали цих документів він надавав лише у ДВС.

Позивач просив суд стягнути з ДВС залишок коштів від реалізації на торгах його майна й відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги. Апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову, оскільки не доведено, що шкоду позивачеві завдав саме державний виконавець. Також зауважено, що позивач не довів, що кошти з рахунку зняв не він.

Натомість КЦС зауважив, що згідно із ч.1 ст.11 закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 32 закону не містить вичерпного переліку обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, за наявності яких виконавець може відкласти їх проведення з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.  

Беручи до уваги принцип розумної обачності, який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні, КЦС зазначив, що виконавець у даному випадку порушив основні засади здійснення виконавчого провадження та не виконав свої імперативні обов’язки, передбачені п.3 ч.2 ст.18, ст.32 закону. Адже приймаючи до розгляду заяву, подану нібито позивачем про повернення залишку коштів, і заяву-анкету до банку про надання банківських послуг, яка нібито підписана позивачем, зобов’язаний був пересвідчитися в тому, що такі заяви подав саме позивач.

Державний виконавець зазначених дій не вчинив, указував, що законодавство не зобов’язує його перевіряти, чи та особа, яка подає заяву, подала її від імені позивача, та її підпис. Це спростовується зазначеними положеннями закону «Про виконавче провадження».

Виконавець не відклав вчинення виконавчої дії до з’ясування обставин подання такої незрозумілої, віддрукованої заяви від імені позивача за відсутності його самого. Тому він допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої позивач був позбавлений права власності на належні йому кошти.

Закон і Бізнес