Безпека понад усе

Свідок не може бути «замалим»: допит дитини у кримінальному провадженні

Найбільш вразливими у кримінальному процесі є діти. І якщо у нормах це розуміння закладено вже давно, то на практиці це тільки доводиться усвідомлювати. Тож за якими принципами отримується вербальна інформація у дітей?

Дружня юстиція

У Вищій школі адвокатури провели вебінар «Отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні: судова практика». Лектор заходу — д.ю.н., професор, заслужений юрист України Ірина Гловюк окреслила актуальність даної проблематики.

На її думку, ні в кого не виникає сумнівів у тому, що діти є вразливими у кримінальному проваджені. І хоча правове підґрунтя для забезпечення їхніх прав є доволі вдалим, його практична реалізація не завжди така, як мала б бути. Це, за словами спікера, випливає не тільки з емпіричного досвіду, а й з результатів досліджень.

Так, у 2021 році було проведено дослідження щодо стандартів правосуддя, дружнього до дитини. У ньому було відображено ряд складнощів стосовно отримання вербальних доказів від дітей. Зокрема йшлося про недостатню кількість зелених кімнат та відсутність спеціалізованих залів. Окрім того, існує проблема багаторазових допитів дітей. Однак І.Гловюк має надію, що ситуація дещо зміниться після прийняття змін до ст.615 Кримінального процесуального кодексу. Також позитивним у цьому сенсі є законопроект щодо юстиції, дружньої до дитини.

І.Гловюк також пояснила, що в контексті «отримання доказової інформації» йтиметься насамперед про вербальну інформацію. І хоча існує думка, що термін «допит» недопустимий по відношенню до дитини, однак наразі він є нормативним.

Водночас у міжнародних стандартах застосовуються інші формулуювання, такі як опитування або інтерв’ювання. У цих же міжнародних стандартах викладено основні принципи роботи з дітьми у кримінальному провадженні. Так, час та кількість опитувань мають бути адаптовані під вік дитини. Також у таких опитуваннях варто уникати контакту між дитиною-свідком чи дитиною-жертвою та підозрюваним.

Спікер зауважила, що в деяких системах існує інститут підготовки свідків для дачі показань. Однак щодо дітей не рекомендується здійснювати таку підготовку, з метою уникнення можливого впливу на дитину.

Водночас важливо, що вік дитини не може бути перешкодою для права дитини повною мірою брати участь у судовому процесі. А свідчення дитини не слід вважати недійсними або ненадійними просто на підставі віку дитини. У якості прикладів висвітлення міжнародних стандартів у таких категоріях справ, І.Гловюк навела приклади з практики Європейського суду з прав людини: справи «Panovits v. Cyprus», «Євген Петренко проти України», «S N v. Sweden».

Далі спікер звернула увагу на норми КПК, які діють для допиту дитини. Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності — лікаря. Такий допит не може продовжуватися без перерви понад годину, а загалом — понад 2 год. на день.

Особам, які не досягли 16-річного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу, лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити власні. Тут, за словами І.Гловюк, існує колізія між ст.226 та ст.227 КПК, оскільки в останній зазначається про право таких осіб ставити дитині лише уточнюючі питання.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.

Схожі принципи застосовуються і для допиту в судовому розгляді. Однак тут спікер зазначила, що не розуміє і не поділяє диференціації, за якою малолітнім надається максимум гарантій, а неповнолітньому — на розсуд суду.

«Зелена кімната»

І.Гловюк не оминула увагою і методику «Зелена кімната», яка входила до Національної стратегії реформування ситсеми юстиції щодо дітей на період до 2023 року. Дана стратегія передбачала, що слід забезпечити єдиний підхід до допиту дітей незалежно від їх статусу у кримінальному провадженні (підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий тощо).

«Зелена кімната» — це методика проведення інтерв’ювання дитини, яка потерпіла або стала свідком злочину, в умовах, що мінімізують та не допускають повторної травматизації психіки дитини, з урахуванням її індивідуально-психологічних та психофізіологічних властивостей. Таке визначення містив наказ Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Інструкції з організації роботи підрозділів кримінальної міліції у справах дітей» від 19.12.2012 №1176. Однак на сьогодні цей документ втратив чинність.

Зокрема, в методиці акцентується необхідність проведення допиту дитини відповідно до рекомендованих фаз (етапів) та належної підготовки попередньої фази допиту дитини, а також особливого фокусу уваги на забезпеченні його відеофіксації. Також йдеться про залучення до проведення допиту психолога, який налагоджує взаємодію з дитиною під час вступної фази, безпосередньо взаємодіє під час фази вільної розповіді, фази детальних запитань та в заключній фазі.

Одним із ключових завдань суду при застосуванні даної методики є застосування в допиті формули «безпечний дорослий + безпечне місце = дитина в безпеці». Окрім того, йдеться про забезпечення спілкування із дитиною зрозумілою для її віку мовою.

У цілому судова практика вказує на доволі поширене застосування цієї методики у справах, в яких малолітні діти виступали жертвами або свідками. Щодо віку, з якого можливе застосування такої методики, цікавою є ухвала апеляційного суду у справі №753/13113/18.

Суд не погодився із доводами сторони захисту щодо того, що така методика застосовується до дітей вком від 4 до 14 років. У даній справі на момент проведення бесіди з психологом вік дитини становив 3 роки та 3 місці. А психолог зазначила, що відповідно до усталеної світової практики, така методика може застосовуватись до дітей віком від одного року. Окрім того, дитина віком 3 роки в повній мірі може усвідомлювати форму, колір та смакові якості, та в даному випадку рівень розвитку дитини був достатній для проведення її психологічного дослідження.

Існує також модель «Барнахус», яка являє собою міждисциплінарний і міжустановчий спеціалізований центр по роботі з дітьми, які постраждали від насильства або стали свідками подібних злочинів. Тут проводиться співбесіда з дітьми у безпечній спосіб, здійснюється медичний огляд для цілей судової медицини та надаються усі необхідні терапевтичні послуги в рамках кримінальних розслідувань та судових процесів. На сьогодні проект Барнахус вже впроваджено у Вінницькій, Тернопільській, Чернівецькій областях, а також у Миколаєві та Києві.

І.Гловюк також навела приклади з практики Касаційного кримінального суду. Зокрема, у справі №369/1044/19 було досліджено відеозапис допиту свідка за правилами «зеленої кімнати» для уникнення повторних допитів дитини.

Закон і Бізнес