У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони надані слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі №502/1073/23, інформує «Закон і Бізнес».
За вироком суду Особу 1 засуджено за ч.2 ст.121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Цим же вироком засуджено Особа 2 за ч.2 ст.121 КК із застосуванням ст.69 цього кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вирок щодо останньої особи не оскаржується.
Згідно з обставинами справи, засуджені в приміщенні кімнати житлового будинку, де фактично проживав потерпілий, умисно заподіяли Особі 3 не менше 4 ударів дерев’яним держаком сапи та численні удари руками й ногами, а також не менше двох разів стрибнули на його тулуб, що у підсумку завданих тілесних ушкоджень спричинило смерть потерпілого.
Як зазначив ККС, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд хоч і виклав короткий зміст доводів сторони захисту, наведених у скаргах, утім не розкрив їх суті достатньою мірою та, залишаючи скарги без задоволення, не зазначив мотивованих підстав, з яких визнав їх доводи необґрунтованими.
Так, належним чином у цьому аспекті не проаналізовано та не дано оцінки доводам сторони захисту про те, що всупереч вимогам ст.97 КПК, на обґрунтування винуватості Особи 1 серед інших доказів місцевий та апеляційний суди послалися на показання працівника поліції з чужих слів, а саме на інформацію, яку йому повідомив засуджений Особа 1 на місці події.
Натомість, ККС звернув увагу, що під час відібрання пояснень в Особи 1 поліцейський порушив його право на захист, зокрема не роз’яснив його права, в тому числі не свідчити проти себе.
Суд першої інстанції на підтвердження винуватості засудженого послався на його показання надані в ході досудового розслідування, а саме під час огляду місця події. Так, під час слідчої дії він зазначив, що заподіював тілесні ушкодження. Суди послалися на це, однак відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу. Проте суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст.615 цього кодексу.
Крім того, без відповіді апеляційного суду залишилися доводи про безпідставне посилання місцевого суду як на джерела доказів винуватості Особи 1 на процесуальні рішення, зокрема постанови про призначення експертиз, протокол затримання Особи 2, постанову про визнання речовими доказами речей, вилучених у ході затримання Особи 2, а також на відомості з ЄРДР.
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!