Про недопустимість доказів з огляду на неналежних суб’єктів нагадав суддя ВС

Верховний Суд сформував практику, яка стосується, зокрема, питань про те, за яких умов слідчий стає належними суб’єктом для збирання доказів, а прокурор — для здійснення процесуального керівництва.

Про це розповів суддя Касаційного кримінального суду Сергій Фомін під час Legal Аnti-Сorruption Forum, інформує «Закон і Бізнес».

Він нагадав про деякі висновки об’єднаної палати ККС. Зокрема, у постанові від 22.02.2021 у справі №754/7061/15 (див. «Витяг з ЄРДР — не документ», «ЗіБ» №14/2021) вона вказала, що рішення про призначення прокурора, групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження в конкретному кримінальному провадженні, обов’язково повинне ухвалюватися у формі постанови. Ця постанова має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Її відсутність або непідписання керівником відповідного органу прокуратури зумовлює недопустимість доказів як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

А у постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 (див. «Контрольоване викрадення», «ЗіБ» №26—27/2021) ОП ККС висловилася щодо реалізації Генпрокурором та керівництвом обласних прокуратур повноважень, передбачених ч.5 ст. 36 КПК, та про наслідки її недотримання. Вона наголосила, що спочатку треба визначати підслідність органу досудового розслідування, передбаченого ст.216 КПК. А вже після того як прокурор, що здійснює процесуальне керівництво, бачить, що досудове розслідування є неефективним, він може доручити це розслідування іншому органу, мотивувавши це у своїй постанові. Така постанова, її обґрунтування та вмотивування мають бути предметом дослідження суду. Його результати створюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору допустимості.

Проте на практиці, зазначив доповідач, трапляються випадки, коли в перший же день внесення відомостей до ЄРДР прокурори ухвалювали постанови про те, що кримінальне провадження одразу потрібно доручити іншому органу досудового розслідування.

Крім того, ККС зробив висновок про те, що повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування. Прийняття рішення саме в такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах (постанова ККС від 25.08.2021 у справі №663/267/19).

Суддя також зауважив, що результати негласних слідчих (розшукових) дій здебільшого стають предметом дослідження судів у кримінальних провадженнях щодо корупції. І в практиці ККС є значна кількість рішень, в яких висвітлювалися питання про наслідки недотримання стороною обвинувачення порядку проведення цього різновиду слідчих (розшукових) дій.

Детальніше зі судової практикою з цих питань можна ознайомитися із презентаці С.Фоміна.

Закон і Бізнес