Заборона на побачення та дзвінки у вихідні порушує права ув’язнених — ЄСПЛ

Якщо національне законодавство дозволяє ув’язненим вести телефонні розмови зі своїми родичами, будь-яке обмеження може розглядатися як втручання у право на повагу до їх сімейного життя.

На цьому наголосив Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 6.12.2022 у справі «Subaşi and Others v. Türkiye», повідомляє «Закон і Бізнес»

Скарга, що була направлена до Страсбурга, стосувалася відмови керівництва пенітенціарних установ Туреччини надати дозвіл на побачення з дітьми шкільного віку у вихідні дні, а також рішень органів влади, що забороняли телефонні дзвінки у вихідні дні.

Річ у тім, що адміністрації колоній, спираючись на рекомендації Міністерства юстиції, схвалили рішення про заборону побачень у вихідні дні. Зокрема, посилались на переповненість в’язниці, нестачу персоналу, проблему з безпекою та законодавчі норми, що передбачають побачення лише у робочий час.

Заявники оскаржили такі відмови до суду, оскільки їхнім дітям, які мали відвідувати школу, було дуже важко відвідувати їх у будні дні. Проте, суди не завжди задовольняли такі скарги.

Тож у зверненнях до ЄСПЛ вони нарікали на порушення їхнього права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст..8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Суд нагадав, що після ув’язнення особа втрачає право на свободу, але продовжує користуватися всіма іншими основними правами та свободами, включаючи право на повагу до сімейного життя. Тому будь-яке обмеження цих прав має бути виправданим. Й невід’ємною частиною цього права є те, що влада дозволяє ув’язненим або, за потреби, допомагає підтримувати контакт із близькими родичами.

Раніше, Суд дійшов висновку, що обмеження частоти та тривалості побачень із сім’єю, нагляду за цими побаченнями та застосування до затриманого спеціального режиму побачень є втручанням у права заявників за ст.8 конвенції. І хоча заявники й справді мали змогу отримувати деякі побачення з дітьми у будні, вони не мали змоги повною мірою скористатися своїм правом на щотижневі побачення через накладання на шкільний розклад.

Суд нагадав, що ст.8 вимагає від держав брати до уваги інтереси ув’язненого та членів його сім’ї та оцінювати їх не з точки зору широких узагальнень, а в застосуванні до конкретної ситуації. ЄСПЛ і раніше звертав увагу на важливість дотримання рекомендацій, викладених в Європейських пенітенціарних правилах 2006 року. Зокрема, що держави мають позитивне зобов’язання допомагати ув’язненим підтримувати зв’язок зі своїми сім’ями .

Натомість у даному випадку адміністрація пенітенціарних установ приймала свої рішення виключно на підставі міркувань, що стосуються місткості в’язниць, а не в’язнів та їхніх стосунків з дітьми. Схоже, що обмеження відвідувань будніми днями та робочим часом мало на меті зменшити кількість відвідувачів, щоб владі було легше керувати візитами.

Отже, ЄСПЛ констатував, що національне законодавство не забезпечувало заявникам достатнього захисту від свавільного втручання в їх право на повагу до сімейного життя, як того вимагає конвенція.

Стосовно доступу до телефонного зв’язку високі судді зауважили, що ст.8 конвенції не можна тлумачити як таку, що гарантує ув’язненим право здійснювати телефонні дзвінки, зокрема, якщо можливості для зв’язку через листування доступні та достатні.

Однак, якщо національне законодавство дозволяє ув’язненим вести телефонні розмови зі своїми родичами, будь-яке обмеження, накладене на це право, може розглядатися як втручання.

Згідно з турецьким законодавством заявники мали право на телефонні дзвінки, тому будь-які обмеження на використання цього права у вихідні дні слід розглядати як втручання в їхнє «приватне та сімейне життя» та «листування».

Проте рішення адміністрацій пенітенціарних установ щодо заборони телефонних дзвінків у вихідні сформульовані в дуже загальних рисах, без будь-якої конкретної оцінки потреб ув’язнених або врахування позитивних зобов’язань держави щодо сприяння контакту ув’язнених з дітьми. Відповідно, було порушено ст.8 конвенції.

Закон і Бізнес