Свідчення проти друга

Суїцид після відвідин поліції вимагає незалежного розслідування

Візит до поліцейської дільниці може виявитися фатальним не тільки для підозрюваного, а й для свідка. Навіть якщо він звідти вийшов цілий і неушкоджений. Адже психологічна травма хоч і невидима, але не менш болісна, що не завжди вдається пережити.

Наркотики в гаражі

Зізі Едзгверадзе звернулася зі скаргою у Страсбург після того, як не змогла добитися правди про причини смерті свого чоловіка. Вони так і залишилися нез’ясованими, хоча ніщо не віщувало трагедії.

У липні 2013 року друг її чоловіка, Г.М., був затриманий за підозрою в зберіганні канабісу. Поруч із його автомобілем було знайдено пакет, а сама машина перебувала в ремонтній майстерні, де працював чоловік (М.М.). Він разом з Г.М. вирушив у відділення поліції для давання свідчень.

Згідно з протоколом допит чоловіка як свідка тривав майже півтори години. Він підтвердив, що пакет містив наркотик і що друг показав його, перш ніж викинути, побачивши поліцейських. Він також заявив, що Г.М., мабуть, мав намір дати йому цю речовину, оскільки він час від часу вживав канабіс, востаннє — 10 днів тому. Проте тест не підтвердив, що М.М. вживав наркотики, і його відпустили.

Наступного ранку чоловік рано пішов з дому. Як потім розкажуть друзі, яким він зателефонував, чоловік вирішив накласти на себе руки в Тбіліському морі. Дружина та троє друзів вирушили на його пошуки.

Близько полудня вони зателефонували до служби екстреної допомоги, заявивши, що чоловік зник безвісти в Тбіліському морі, і попросили допомоги поліції в його розшуку. Коли патрульні прибули, їм повідомили про намір М.М. покінчити життя самогубством. Жінку відвезли до відділення, аби прийняти від неї заяву.

Незабаром перехожий знайшов труп М.М., що звисав з дерева біля берега моря, і зателефонував до поліції. Огляд місця події не виявив будь-яких підозрілих предметів, і тіло передали на експертизу. Того ж дня порушили кримінальну справу за підозрою в підбурюванні до самогубства.

40 хв. у невідомості

Г.М. пояснив на допиті, що ні до нього, ні до М.М. фізичне насильство не застосовувалось і що «велику частину часу» у відділенні поліції останній перебував у зоні видимості у відкритому кабінеті. Щоправда, його виводили з кімнати хвилин на 20 до іншого кабінету. Також кудись приблизно на 40 хв. відвели й М.М., але після повернення він не мав ніяких ознак фізичного насильства. Пізніше Г.М. зазначив, що М.М. навряд чи написав би цю заяву добровільно.

Судово-медичний експерт дійшов висновку, що незначні ушкодження навряд чи могли бути наслідком насильства. Швидше за все, вони з’явилися в той час, коли М.М. готувався до самогубства.

Усі поліцейські, яких допитали, стверджували, що жодного тиску на М.М. ніхто не чинив і що його не виводили з відкритої частини офісу, а просто відвели в дальній кут. І всі стверджували, що він залишив відділення в нормальному настрої, не виявляючи жодних ознак переживань.

Щоправда, це не збігалося з показаннями товаришів по роботі. Вони наголосили, що після допиту М.М. повернувся до гаражно-ремонтної майстерні в досить збудженому стані й повідомив, що його побили працівники поліції, які змусили його дати викривальні показання проти Г.М. Хоча на тілі видимих травм не помітили. А хтось пригадав, що М.М. зателефонував йому рано-вранці та сказав, що не зможе жити з «опальним» ім’ям і що вже спробував утопитись у Тбіліському морі, але тепер планує повіситися.

Потім десь на півтора року слідство пригальмувало. І лише в березні 2016 року прокурор констатував відсутність складу злочину та закрив розслідування.

Дружина оскаржила це рішення, посилаючись на формальність слідства, але суд відмовив, оскільки згідно із законом постанову про припинення розслідування може оскаржити тільки особа, яка має статус потерпілого, тоді як вона проходила як свідок.

Версії без слідства

У рішенні від 20.01.2022 у справі «Edzgveradze v. Georgia» Європейський суд з прав людини зазначив, що влада все ж таки провела деякі слідчі дії, щоб установити можливий причинно-наслідковий зв’язок між допитом М.М. у відділку та самогубством.

ЄСПЛ нагадав, що ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає, щоб особи та органи, відповідальні за розслідування, мали абсолютну незалежність. Швидше, щоб вони були досить незалежними від структур, які можуть бути причетні до злочину. А в цій справі низку важливих слідчих заходів, у тому числі допит поліцейських, причетних до подій, провели слідчі органу, інституційно, хоч і не ієрархічно, пов’язаного з поліцією.

Суд урахував, що, за твердженням влади, незалежність ДІ МВС доводиться тим фактом, що 2013 року проведені нею розслідування привели до судового переслідування посадових осіб міністерства. Тому у Страсбурзі перш за все взялися за оцінку того, чи було розслідування досить ретельним. А із цим якраз було не все так гладко.

Так, прокурор узяв до уваги лише частину показань Г.М., опустивши згадку, що М.М. вивели з кімнати приблизно на 40 хв. Показання поліцейських, відібрані слідчими ДІ МВС, прокурор прийняв без повторного допиту, а в них прямо не згадувалося про цей елемент версії Г.М.

Крім того, не було відображено заяв, отриманих прокурором від сусідки вдови. Вона стверджувала, що М.М. у поліції показали деякі приховані записи, які спонукало його дати свідчення проти друга. Але ця версія не була досліджена прокурором.

Високі судді наголосили, що в обов’язок влади входить з’ясувати, що сталося, у тому числі шляхом ужиття всіх розумних заходів для забезпечення доказів. Найбільш помітним навіть для суддів у Страсбурзі пробілом був той факт, що слідство не висунуло жодної гіпотези щодо того, чому людина, яка раніше не мала суїцидальних намірів або психологічних проблем, учинила самогубство невдовзі після спілкування з поліцейськими (див. п.69 рішення від 4.04.2006 у справі «Сергій Шевченко проти України»).

У світлі вищевикладеного Суд уважає, що розслідування владою обставин самогубства чоловіка заявниці було недостатньо ретельним, що підірвало його загальну ефективність. Таким чином, мало місце порушення процесуального аспекту ст.2 конвенції.

Удові тепер мають виплатити €3000 компенсації, хоча вона просила €25000.