З рівновагою та без тягаря

Як захистити власне майно, та коли краще буде його віддати державі

У Верховному Суді переконують, що застосування спеціальної конфіскації допоможе подбати про безпеку суспільства. Мовляв, таким чином можна принаймні спробувати утримати винних від скоєння нових злочинів.

Зважаючи на конкретні випадки

У новому огляді практики Касаційний кримінальний суд навів актуальні правові позиції щодо застосування спеціальної конфіскації. Зокрема, володарі мантій вказали на потребу уникнення формалізму та врахування критеріїв, визначених Європейським судом з прав людини.

Отже, при застосуванні спеціальної конфіскації суд повинен не лише посилатися на формальні підстави, передбачені в Кримінальному кодексі. Водночас законники мають переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу й захисту фундаментальних прав осіб» і не покладатиме «надмірний індивідуальний тягар». На важливість урахування цих критеріїв якраз і вказує ЄСПЛ.

Своєю чергою «верховники» акцентують, що при прийнятті остаточного рішення необхідно зважати на всі обставини кримінального провадження. Зокрема, правники дійшли до такого висновку у справі, де особа скаржилася на неправомірність конфіскації її автомобіля. Вартість вилученого майна в десятки разів перевищувала вартість викраденого. Разом з тим правопорушник повернув все потерпілим особам. Тож, на думку захисниці, конфіскація цілком може покладати на її клієнта «надмірний індивідуальний тягар».

Однак колегія суддів сприйняла подібні доводи в цій справі необґрунтованими. Адже конфіскований автомобіль виявився знаряддям для вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, у ВС звернули увагу на те, що особа в стані алкогольного сп’яніння скоїла два злочини проти власності. Ці правопорушення належать до категорії тяжких і поєднані з проникненням у сховище та інше приміщення.

Після скоєння крадіжки майна в одному місці чоловік вирішив продовжити справу в іншому. Правопорушник проник на територію чужого домоволодіння, однак власнику вдалося його викрити. Натомість крадій не реагував на зауваження, а продовжив переносити майно у свій автомобіль. Протиправні дії вдалось припинити лише працівниками правоохоронного органу, які застали особу на місці вчинення злочину. І тільки завдяки цьому викрадене майно повернулося до потерпілих.

А от правопорушник остаточно залишився без транспортного засобу. Адже з огляду на всі обставини ВС погодився з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій про вилучення автомобіля. Служителі Феміди переконані, що в цьому конкретному випадку при застосуванні спеціальної конфіскації не порушується «справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

На відсутність підстав має вказати скаржник

Натомість іншому громадянину пощастило дещо більше та завдяки рішенню ККС зрештою вдалося повернути конфіскований транспортний засіб. Однак і обставини в цих справах були різними.

Як з’ясувалося, спочатку згідно з ухвалою апеляційного суду особу звільнили від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Проте автомобіль усе ж примусово вилучили у власність держави.

Тоді в касаційній скарзі захисник особи вказав, що можливість застосування конфіскації виключається в разі звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК («у зв’язку із закінченням строків давності»). І в ККС погодились із цією позицією, скасували ухвалу апеляційної інстанції та повернули транспортний засіб власнику.

До того ж «верховники» вказали на інші підстави, за яких не застосовується спеціальна конфіскація. Зокрема, ідеться про випадки, коли в кримінальному провадженні сторона обвинувачення не довела, що вилучені в ході обшуку кошти чи цінності були отримані унаслідок вчинення інкримінованого особі злочину.

Також суд не має повноважень застосувати конфіскацію майна, яке є спільною сумісною власністю. При цьому певні аспекти необхідно враховувати у справах, де фігурують чоловік і дружина. Наприклад, якщо транспортний засіб на правах спільної сумісної власності належить подружжю та використовувався одним з них як знаряддя в кримінальному правопорушенні, то спеціальній конфіскації автомобіль не підлягатиме. Але саме в тому випадку, коли співвласники не знали й не могли знати про незаконне використання цього майна.

У цілому можливість застосування конфіскації прямо пов’язана з установленням особи власника. При цьому варто враховувати, що відсутність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить про безхазяйність. Адже реєстрація не є підставою набуття права власності. Це лише відповідне засвідчення державою. Отже, унеможливлюється ототожнення факту набуття права власності з фактом його реєстрації.

Як насамкінець наголосили у ВС, якщо в касаційній скарзі не вказується на неправильне застосування закону, то суд буде позбавлений можливості самостійно вирішувати питання, чи існували матеріально-правові підстави для спеціальної конфіскації. Зазначимо, що процесуальний порядок має регулюватися ст.100 КПК. Водночас матеріально-правові підстави визначені в стст.96¹ та 96² КК.

Аналіз відповідних положень, на думку ВС, свідчить, що за своєю правовою природою конфіскація не є покаранням. Вона належить до інших заходів кримінально-правового характеру, оскільки такі обмеження для особи не мають карального навантаження. Отже, конфіскацію застосовують для безпеки суспільства. Таким чином намагаються утримати винних від скоєння нових протиправних діянь та усунути умови, які сприяють їх вчиненню.

Проте, безумовно, для особи конфіскація може щонайменше обтяжувати становище. Тому при застосуванні цього інституту «верховники» радять дотримуватися принципу справедливого балансу між інтересами суспільства та правами потерпілого.