Чи зобов’язана держава відшкодувати власникові десятикратне зниження вартості заарештованого автомобіля?
Будь-який товар, якщо його погано зберігати, рано чи пізно стане непридатним. І якщо йдеться про заарештоване майно, то, зрозуміло, якась частина провини за його знецінення лежить на державі. У Страсбурзі пояснили яка саме.
Збитки на забезпечення збитків
У лютому 2005-го поліція конфіскувала в Марека Столковського Peugeot XV 1.6 1998 року випуску. У свою чергу прокурор виніс постанову про накладення арешту на авто з метою забезпечення сплати будь-яких штрафів або відшкодування збитків, які можуть бути накладені в кримінальному процесі проти М.Столковського.
На виконання цього рішення судовий виконавець розмістив автомобіль на стоянці поліцейської дільниці. А призначений судом експерт оцінив вартість машини в 14100 польських злотих (приблизно €3525 на дату арешту).
У грудні того ж року М.Столковському було пред’явлено обвинувачення в пограбуванні та шахрайстві, скоєних у складі організованої злочинної групи. Щоправда, для винесення остаточного вироку знадобилося майже 6 років: лише у 2009-му суд першої інстанції визнав його винним, але через рік апеляційна інстанція скасувала таке рішення, повернувши справу на повторний розгляд.
І лише у червні 2011 року чоловіка знову визнали винним і засудили до 5 років позбавлення волі. Також він мав виплатити 6000 злотих (€1500) як відшкодування збитків потерпілому та судові витрати в розмірі 1400 злотих (€350).
Аукціон, що не відбувся
Паралельно, ще у 2010 році, суд постановив реалізувати арештований автомобіль на аукціоні. Торги призначалися двічі, але на машину так і не знайшлося покупців. Засудженому запропонували забрати свій транспортний засіб зі стоянки, але він не скористався такою можливістю. Натомість сам подав до суду на казначейство, вимагаючи 15 тис. злотих за втрату конфіскованого автомобіля.
У 2013 році призначений судом експерт оцінив машину (точніше те, що від неї залишилось) у 1300 злотих (€325). Зниження вартості майже в 10 разів він пояснив тим, що автомобіль тривалий час стояв незахищеним від корозії, без заміни мастила та заряджання акумулятора. На думку експерта, такі заходи безпеки не входили до планового технічного обслуговування транспортних засобів, що зберігаються в поліції. Отже, знос не був викликаний недостатньою обачністю з боку влади, відповідальної за зберігання авто.
Суд першої інстанції не погодився з висновком експерта, уважаючи, що плачевний стан авто все ж таки частково пов’язаний з бездіяльністю влади. Щоправда, сума присудженої компенсації становила лише 2100 злотих — різницю між ринковою вартістю аналогічного автомобіля того ж року випуску та оцінкою машини М.Столковського.
Апеляційна інстанція визнала, що слід спиратися на висновок експерта. До того ж позивач, мовляв, не довів, що аукціон можна було провести раніше. Тож і місцевий суд зрештою відмовив в претензіях до держави, зауваживши, що збитки не були заподіяні внаслідок «кричущого та безперечного порушення закону» прокурором і судом. Ба більше, механічних пошкоджень на машині не було виявлено, а моральний знос стався унаслідок невблаганної дії часу.
Зрозуміло, що М.Столковський був не згодний з таким рішенням і звернувся до Європейського суду з прав людини. Він уважав, що мало місце порушення його права на мирне володіння власністю.
Зберігання без старанності
У рішенні від 21.12.2021 у справі «Stołkowski v. Poland» ЄСПЛ спочатку проаналізував, наскільки виправданим був такий тривалий процес. У Страсбурзі наголосили, що правосуддя дійсно потребує певного часу. Однак, коли йдеться, зокрема, про фундаментальні права людини, такі як право власності, державні органи мають діяти своєчасно.
Також Суд зазначив, що, хоча накладений на авто арешт у кінцевому підсумку не слугував первісній меті, це не робить захід автоматично необґрунтованим. ЄСПЛ констатував, що сам по собі арешт був виправданим протягом усього кримінального судочинства в час, що розглядається. Проте проведення аукціону не було організовано своєчасно.
Утім, ключовим у цій справі було питання про технічне обслуговування автомобіля на стоянці. ЄСПЛ тут також послався на думку експерта, який зазначив, що десятикратне зниження вартості машини до 2013 року відбулося внаслідок тривалого простою без захисту від корозії, заміни мастила та заряджання акумуляторної батареї.
Проте Суд зазначив: навіть якщо правова база не накладала конкретних обов’язків щодо зберігання заарештованого рухомого майна, зберігач був зобов’язаний піклуватися про об’єкт. Тобто він мав «діяти зі старанністю, необхідною для забезпечення того, щоб вартість вилученого предмета не зменшилася».
Таким чином, згідно із законодавством, але перш за все спираючись на здоровий глузд, влада мала зберігати авто в належних умовах (тобто в приміщенні). У Страсбурзі прийшли до думки, що така вимога не стала б тягарем для влади. Якби вона діяла таким чином, то завжди могла б своєчасно ухвалити рішення про виставлення транспортного засобу на аукціон.
Водночас вимагати від поліцейських проводити технічне обслуговування, включно із заміною мастила й заряджанням акумулятора, на думку Суду, означало б покласти них «непомірний тягар».
Виходячи із цього, високі судді дійшли висновку, що утримання транспортного засобу в повній нерухомості протягом багатьох років на відкритій автостоянці не може вважатися належною обачністю. Тому збитки, завдані М.Столковському, були значнішими, ніж ті, які були неминучими. А отже, польський суд припустився явної помилки, уважаючи, що влада виявила необхідний рівень обачності щодо транспортного засобу.
«Надмірний тягар» коніскації
Водночас Суд нагадав, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод сама по собі не дає права на компенсацію будь-яких збитків, яких особи, імовірно, зазнали внаслідок конфіскації майна під час кримінального розгляду. І в принципі влада повинна сама визначати умови, що дають право на компенсацію за таких обставин.
Щодо даної справи, то держава може бути притягнута до деліктної відповідальності за дії своїх службовців. Так, у контексті наслідків конфіскації позивач повинен, наприклад, довести, що прокурор перевищив повноваження, висунувши кримінальне обвинувачення проти нього, або що автомобіль був пошкоджений внаслідок деліктної дії, вчиненої владою, навмисно або з недбалості.
У Страсбурзі не ставили під сумнів правову базу, яка допускає подання деліктних позовів проти казначейства за дотримання певних умов. У тому числі й обов’язок позивача доводити причинно-наслідковий зв’язок між бездіяльністю влади та заподіяною шкодою. Проте сам факт, що М.Столковський не отримав компенсації за завдану йому шкоду, ЄСПЛ розцінив як «особистий надмірний тягар».
Отже, було порушено «справедливий баланс», який має бути встановлений між захистом права власності та вимогами суспільного інтересу. Як наслідок, ЄСПЛ установив порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції.
Хоча заявник довів, що завдані збитки становили близько €3200 (тобто різниці між оцінкою машини у 2005 та 2013 роках), Суд зобов’язав владу Польщі виплатити йому лише €2500 (у вигляді як матеріальної, так і нематеріальної шкоди). Адже зрештою за 8 років автомобіль об’єктивно знецінився внаслідок природного зношування.
Утім, залишається відкритим питання, чи було б рішення позитивним для заявника, якби влада виплатила суму, присуджену спочатку. Адже, по суті, ЄСПЛ побачив порушення не в сумі компенсації, а в її відсутності в принципі.
Те, що поліцейські наглядали за арештованим автомобілем, ще не означає, що вони старанно за ним доглядали.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!