Патрульним видніше…

Як ВРП заборонила полегшувати встановлену поліцейськими вину

Дисциплінарний орган незалежно від апеляційної інстанції вирішив покарати суддю за його постанову. Стаття про кермування в нетверезому стані містить необмежені можливості для притягнення суддів до відповідальності, тож вони взагалі воліли б не судити водіїв-правопорушників. Але поки що голос спільноти звучить тихо.

Скарги парламентаря

Нардеп Максим Бужанський, не будучи стороною жодної зі справ у послужному списку Євгенія Сидорова з Шевченківського районного суду м.Києва, уже не вперше проявляє до роботи законника неабиякий інтерес. Цьогоріч третя дисциплінарна палата вже двічі відкривала й закривала дисциплінарні справи щодо володаря мантії за однотипними скаргами депутата. Притягнути суддю до відповідальності вдалося лише з третьої спроби — зусиллями другої дисциплінарної палати.

Чергова скарга надійшла у вересні минулого року. М.Бужанський повідомляв про неналежну поведінку законника у справі щодо нетверезого водія. Мовляв, у березні 2019-го той звільнив порушника від відповідальності, поклавшись на його пояснення й «резюмуючи, що відеозапис є більш інформативним, ніж безпосереднє сприйняття стану водія працівниками поліції та свідками».

Тут одразу слід пояснити, чому суддя вирішив надати такої ваги саме відеозапису з нагрудної камери поліціанта, і що він побачив на відео, з рішення палати ми так і не дізнаємося. Адже ДП ніяк не трактувала як мінімум два незалежні формулювання законника за його відсутності. Натомість відповідь пролунає в мережі: обвинувачений на відео від експертизи не відмовлявся, а просився здати кров у одній з найближчих лабораторій, як того вимагає закон, замість їхати казна-куди до визначених патрульними експертів.

Та про усе — по черзі. Скаржник наполягав, що відмова від проходження експертизи на стан сп’яніння є самостійним правопорушенням. Не дивлячись на те, що за потреби в очах ВРП цей проступок нічого не важить навіть у виконанні «верховників» за кермом, а самі дисциплінарні палати у своїх численних рішеннях щодо потурачів нетверезим кермувальникам, про дану диспозицію статті, здається, ніколи й не згадували, цього разу, як видно, вирішили підійти до справи з особливим натхненням.

«Незгода водія з висновками працівників поліції не звільняє особу від адміністративної відповідальності», — написав М.Бужанський. Дай Боже, аби нардеп не зареєстрував у Верховній Раді законопроект, за яким винуватість водіїв мали б визначати патрульні. Хоча сміх крізь сльози — то вже давно для багатьох єдина можлива реакція на деякі законодавчі ініціативи.

Словом, Є.Сидоров звільнив особу від відповідальності без наявних для цього підстав, ішлось у скарзі. І ДДП взялася за справу.

Наркотики без експертизи

Зазвичай у Раді докладають максимальних зусиль, аби долучити до участі головних героїв проваджень, але цього разу в засіданні був присутній лише захисник судді. Чому законник не скористався правом на свій захист, як і про його запрошення до участі, у рішенні ані слова. ДП лише зазначає, що володар мантії «не з’явився». Чи то просто справу поспішили розглянути, доки Є.Сидоров перебував у відпустці.

Тож два роки тому разом зі справою в руки законника потрапили протокол патрульних, пояснення двох свідків, акт огляду та тимчасового затримання авто й відеозапис із камери інспектора. Відповідно до протоколу водія з ознаками наркотичного сп’яніння на Hyundai Accent затримали в столиці на вул. Ружинській.

Про запах алкоголю не йшлося — патрульні звернули увагу на «блідість обличчя, тремтіння пальців рук та поведінку, що не відповідала обстановці». Після того як чоловік відмовився від встановлення стану, його авто затримали через наявні пошкодження — бамперів, багажника, крил і дверей.

Матеріали справи засвідчили, що під час засідання обвинувачений не визнав своєї вини у вчиненні правопорушення. Він зазначав, що патрульні не роз’яснили йому наслідків відмови від проведення огляду на стан сп’яніння, натомість ані наркотиків, ані алкоголю він не вживав. Тож суддя не побачив у діях підсудного складу правопорушення в межах ч.1 ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення та звільнив того від відповідальності.

У своїй постанові Є.Сидоров зазначав, що в протоколі належним чином не довели вини обвинуваченого, у той час як відмова від проходження експертизи, не підстава для покарання у рамках даної частини кодексу.

Підступна диспозиція 130-ї

Тим часом у дисциплінарному органі наполягали, що не беруться оцінювати правомірність закриття суддею провадження через відсутність складу правопорушення. А от те, як він діяв в контексті істотного порушення норм процесуального права — важливо.

Мовляв, диспозиція даної статті містить кілька окремих самостійних складів дисциплінарних проступків. Адже адмінпорушення стосовно нетверезого кермування є відмінним від правопорушення, що полягає в відмові від проходження перевірки на засвідчення стану. І предмет доказування тут відрізняється залежно від проступку, на який вказали патрульні в протоколі.

Натомість поліцейський кілька разів пропонував затриманому пройти медичний огляд в лікаря-нарколога, і відмова зафіксована в протоколі, на відео та в письмових поясненнях свідків. Проте, як зазначили у ВРП, Є.Сидоров, указуючи на неналежну доведеність поліцейськими проступку, не посилався на норми права, які ті порушили, складаючи протокол.

А документ, як заявили «дисциплінарники», склали саме стосовно відмови від проходження експертизи, а не щодо нетверезого кермування, що суддя, маючи такий значний досвід роботи, не міг не розуміти. До того ж законодавство не зобов’язує поліцейських збирати й долучати до протоколу докази на підтвердження їх спостережень. Це справа нарколога, а патрульні лише засвідчують визначені за Інструкцією ознаки сп’яніння при свідках.

Тим часом справа судді — з’ясувати, чи мало місце правопорушення, обтяжуючі чи пом’якшуючі обставини, наявність майнової шкоди, підстави для передачі матеріалів трудовому колективу. Усього цього законник не зробив, констатувала ДП.

Суддя зазначав, що сукупність доказів доводила, що «відмова особи від проходження огляду на стан сп’яніння мала формальний характер та не була юридично значущою дією, яка може мати наслідком притягнення до відповідальності». Тут, знову ж таки, цікаво було б заслухати, що мав на увазі законник, але палата односторонньо, і не вдаючись у деталі, наголосила, що незгода водія з висновками поліції — не підстава для звільнення від відповідальності.

Мовляв, Є.Сидоров не з’ясував у повному обсязі всіх обставин справи, не дав оцінки доказам щодо відмови водієм від засвідчення стану, належно не мотивував своє рішення. Тому попри те, що його постанову апеляційна інстанція не скасувала, підстави для дисциплінарної відповідальності наявні.

Адже в цій категорії справ відсутня інша сторона, для якої настали негативні наслідки, а по закону поліцейські, які здійснювали провадження, не мають можливості оскаржувати такі постанови, аргументували у ВРП. Через це такі справи потребують ретельного дослідження й обґрунтування уже в першій ланці.

Військові суди й інші факти

Цікаво, що за кілька днів до дисциплінарного розгляду, Є.Сидоров зобов’язав Державне бюро розслідувань відкрити провадження проти Президента Володимира Зеленського у «справі вагнеревців» за обвинуваченням у державній зраді.

А як зазначає законник на своїй Фейсбук сторінці, в одному непримітному коментарі під численним обговоренням теми, скарги від М.Бужанського (20) та ще одного нардепа — Сергія Демченка (10) посипалися на нього рік тому. Колеги Є.Сидорова у відповідь зітхають, що зроду не тримали в руках правильно складеного протоколу, тому практично кожну справу за ст.130 КпАП можна розвалити.

А тим часом у ВРП заслухали характеристику на володаря мантії, надану головою Шевченківського райсуду: 20-річна робота, успішна наукова діяльність. Керманич суду навіть пригадав, що Є.Сидоров публікував аналітику в «ЗіБ». Тут можна було б додати, що законник зібрав на сайті видання майже 13 столичних палаців спорту просто згадкою про ініціативу щодо необхідності реформування військових судів. Мабуть, вони все ж потрібні, адже вже через 4 роки після знищення спеціалізації була анексія Криму й війна.

Словом, Є.Сидоров здобув своє перше дисциплінарне покарання. Тепер із попередженням, звісно, подаватися в члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів зась. Дисциплінарні палати із цілою низкою вердиктів за злощасною 130-ю перед вимушеною відпусткою немов застрибнули на підніжку рятівного потяга, роздавши, так би мовити, кожній свашці по ковбасці. Тим, мабуть, багатьом і запам’ятаються.

Так, може, дійсно, вже варто проголосити, що вину, встановлену поліціантом, суддям скасовувати заборонено. Можливо, судді давно б видихнули з полегшенням, аби водіїв-випивак судили не вони, а робот ЄСІТС, адже у ВРП такі справи розглядають щоразу на новий лад. Але ж навіть такого робота суддівська влада за роки створити не спроможна, та й святе місце, як кажуть, порожнім не буває.