Тягнули-тягнули та й не стягнули!

Що говорять судова практика та експертиза про можливості компенсації за моральну шкоду?

Про майже мертву норму щодо відшкодування моральної шкоди в українських реаліях не втомлюються говорити. І за весь час незалежності України мало що змінилося. Які ж тенденції у сьогоднішній судовій практиці?

Епохальна постанова

Особа в будь-якому випадку має право на стягнення компенсації моральної шкоди згідно зі ст.23 Цивільного кодексу. Про це суддя Касаційного цивільного суду Василь Крат розповів на правовому практикумі.

Він зазначив, що донедавна мала місце судова практика, відповідно до якої моральна шкода компенсувалася виключно у випадках, коли це передбачено законом або договором. Подібну практику сформував Верховний Суд України, а ВС до листопада 2019 року розглядав можливість компенсації моральної шкоди залежно від того, чи має особа, право якої порушене, статус споживача. І в разі наявності такого статусу вважав, що закон «Про захист прав споживачів» передбачає можливість компенсації моральної шкоди. При цьому не визнавалося, що ст.23 ЦК може прямо застосовуватися до будь-яких відносин.

Однак 13.11.2019 колегія КЦС постановила ухвалу, якою передала справу №216/3521/16-ц на розгляд Великої палати ВС. Вона мотивована тим, що ст.23, п.4 ч.1 ст.611 ЦК дозволяють компенсацію моральної шкоди у будь-яких правовідносинах.

По-перше, структурно норми цивільного законодавства щодо відшкодування збитків і майнової шкоди (ст.22) та компенсації моральної (немайнової) шкоди (ст.23) інтегровані у ЦК абсолютно ідентичним способом. Це зумовлює висновок щодо визнання можливості відшкодування збитків та майнової шкоди на підставі стст.22, 611, 1167 ЦК. І практика правозастосування доводить, що не можна залишатися послідовним і забезпечувати єдність підходів до тлумачення норм чинного законодавства, відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди безпосередньо на підставі приписів цих статей.

По-друге, тлумачення ст.23 ЦК свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Втім, у судовій практиці ВСУ та ВП ВС сформовано підхід, за яким моральна шкода за порушення договору не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено законом або договором (постанови ВСУ від 6.06.2012 у справі №6-49цс12, від 24.02.2016 у справі №6-1790цс15, постанова ВП ВС від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц).

Тому в ухвалі від 13.11.2019 у справі №216/3521/16-ц колегія КЦС зазначила таке. Різний підхід до стягнення збитків та компенсації моральної шкоди і, відповідно, різні умови застосування статей ЦК (зокрема стст.22 і 23), не можуть розглядатися у контексті динамічного розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність рішень. Колегія вважає, що компенсація моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору може бути стягнута на підставі ст.23 ЦК навіть у тих випадках, коли право на компенсацію моральної шкоди умовами договору не передбачено і таких вказівок не містять норми ЦК чи іншого закону, що регулюють відповідний вид договору.

Розглянувши цю справу, ВП ВС у постанові від 1.09.2020 дійшла такого висновку: «З огляду на положення стст.16 і 23 ЦК та зміст права на відшкодування моральної шкоди в цілому як спосіб захисту суб’єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення — право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

В.Крат назвав цю постанову ВП ВС епохальною. Адже зроблено категоричний висновок, що особа має право на компенсацію моральної шкоди, якщо відбулося порушення її цивільного права й було завдано моральної шкоди, незалежно від того, чи є окремі спеціальні норми. Наприклад, відповідну компенсацію тепер можна вимагати за порушення договорів позики чи найму.

Також доповідач розповів про стягнення компенсації моральної шкоди при порушенні немайнових прав, при стягненні заборгованості з виплати пенсії, при проходженні публічної служби, у податкових правовідносинах. Він торкнувся й питань позовної давності для вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди, судового збору за вимогу про стягнення компенсації моральної шкоди та ін.

В обіймах поліграфа

Атестований судовий експерт Міністерства юстиції за спеціальністю «психологічні дослідження» Олег Назаров розповів про судово-психологічну експертизу у справах про відшкодування моральної шкоди.

Він розповів, що у 2016 році було засновано реферативно-науковий журнал «Судово-психологічна експертиза. Застосування поліграфа і спеціальних знань в юридичній практиці». Тут можна знайти правову та спеціальну інформацію про види експертиз, які найчастіше призначаються у кримінальних або цивільних, а також адміністративних справах.

О.Назаров зауважив, що до нагальних вимог сьогодення в експертній практиці України належить впровадження сучасних інформаційних технологій, які забезпечать широкі можливості для залучення нових напрямів спеціальних знань, підвищення їх ефективності, мобільності і відповідності запитам юридичної практики. А також науково-практичний пошук можливих шляхів вирішення завдань слідчої та судової експертиз, експертних досліджень під час з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Найбільш поширеними експертизами у цивільному процесі є встановлення моральних страждань за фактами приниження честі, гідності та ділової репутації; встановлення особливостей розвитку дитини та впливу батьків у справах про визначення місця проживання дитини; встановлення факту заподіяння моральної шкоди та розміру її можливої компенсації за фактами протиправних дій тощо.

«Мій досвід показує, що ті адвокати, судді та прокурори, які постійно звертаються до атестованого судового експерта-психолога, є найбільш успішними у своїй професійній діяльності», — зазначив О.Назаров.

За статистикою Мін’юсту, за 2020 рік було призначено 1920 експертиз, що становить 3,04% від загальної кількості позовів про стягнення моральної шкоди. З них 46,65% — у цивільному судочинстві. Мінімальний орієнтовний розмір відшкодування за спричинені моральні страждання становить 6 мінімальних заробітних плат за фактом образи, за всі інші порушення —9 — 12 мінімальних зарплат.

У межах психологічної експертизи у справах про відшкодування моральної шкоди ретроспективне дослідження матеріалів справи та психодіагностичне дослідження підекспертної особи. І якщо у звичайних справах матеріалами, що подаються на експертизу є протоколи допитів, рішення суду тощо, то у випадках, коли справа пов’язана з дитиною, такими матеріалами можуть бути, наприклад, малюнки.

Доповідач звернув увагу також на практику, за якою факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов’язкового наслідку цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії чи бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди (з огляду на постанови КЦС від 21.10.2020 у справі №312/262/18).

На практиці виходить, що довести факт заподіяння моральної шкоди доволі складно. Тому слід бути достатньо обізнаним у тому, що саме і в яких випадках може розцінюватись як завдання страждань чи образи. Або ж ці факти мають бути занадто очевидними. Хоча їх компенсація навряд чи дійсно «компенсує» те, що трапилось у людському житті.