Закрий мій FB, коханий!

Пари, які потайки в соцмережах відстежують одне одного, мають знати, що це кібербулінг

Перегляд листування партнера у «Фейсбуку» можна оцінити як однин із видів домашнього насильства. За умови, що існують ризики для життя та здоров’я особи, акаунт якої простежується сторонніми.

Насильство має бути реальним

Соціальні мережі вже давно стали знахідкою для шпигунів. Сучасні люди обговорюють у «Фейсбуку», «Телеграмі», «Інстаграмі» всі деталі свого дня — від їжі до косметичних процедур. Через уже майже природну інтеграцію цих мереж у наше життя, будь-яке втручання у віртуальний світ особи може завдати їй непоправних страждань.

Громадянка Румунії Джина-Аврелія Бутуруга кілька разів зазнавала фізичного насильства з боку свого чоловіка. Після того як жінка забажала розлучитися, забіякуватий чоловік знову напав на неї, цього разу — із сокирою, та погрожував, що вб’є. Д.-А.Бутурузі вдалося втекти. У цей же день вона зняла побої. Рани були незначними, тому поліцейські пропонували жінці не писати заяви, але вона не піддалася на вмовляння.

Утім, із невідомих причин справу закрили, а скарги жінки, що колишній погрожує її вбити, правоохоронці залишили поза увагою.

Через деякий час Д.-А.Бутуруга поскаржилася на те, що чоловік постійно простежує її акаунт у «Фейсбуку» та без дозволу переглядає електронну пошту, приватне листування, робить копії фото, відео та її розмов.

Хоча заяву розглянули та притягнули чоловіка до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі близько €250, віртуальний тиск суд не розцінив як щось небезпечне. Ні апеляційна, ні касаційна інстанції не визнали, що таке втручання в особисте життя жінки несе загрозу для неї. Більше того, остання інстанція дійшла висновку, що частина інформації із соцмереж і так є загальнодоступною.

Місцева влада вперто не хотіла звертати увагу на аргументи громадянки, що вона постійно піддається кіберспостереженню з боку колишнього чоловіка. Такі дії, на думку жінки, були проявом віртуального насильства.

Мій акаунт — мій простір

Проте позицію Д.-А.Бутуруги в цій справі підтримали в Європейському суді з прав людини. Там відразу звернули увагу на ймовірне порушення стст.3, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Страсбурзі нагадали, що домашнє насильство не має сприйматися лише як насильство фізичне. Крім традиційних форм фізичного та психологічного, воно може включати в себе й інші категорії.

ЄСПЛ відзначив, що позов заявниці щодо порушення таємниці її листування не був розглянутий румунськими судами по суті. Прокуратура підійшла з надмірним формалізмом до клопотання Д.-А.Бутуруги, а вона просила перевірити, чи здійснюється сторонній вплив на неї через соцмережі.

Після детального вивчення матеріалів справи, Євросуд визнав, що кібербулінг є одним із видів насильства. Він може виражатись у різних формах: у порушенні права на приватне життя, у втручанні в комп’ютер жертви, у маніпуляції інформацією чи зображеннями, у тому числі приватного характеру.

Такий висновок у своїй практиці Суд зробив уперше. Явище кібербулінгу було визнано одним із видів насильства в контексті стст.3, 8 конвенції.

До категорії домашнього насильства потрапляє й кіберспостереження, яке часто здійснюється близькою людиною особи. Такі дії, як незаконний моніторинг, доступ чи збереження листування одного з партнерів, можуть бути взяті до уваги органами влади під час розслідування справ стосовно домашнього насильства. ЄСПЛ підкреслив, що в разі розслідування справ про домашнє насильство слід застосовувати комплексний підхід.

У рішенні від 11.06.2020 у справі «Buturugă c. Roumanie» Євросуд визнав державу винною в тому, що вона належно не відреагувала на скарги заявниці. Тому як компенсацію за моральну шкоду Бухарест буде зобов’язаний виплатити жінці €10 тис. і покрити €500 судових витрат.