Особа не несе відповідальності за те, що орган влади не виконав належним чином своїх обов’язків
Особі не може ставитись у провину службова недбалість, якщо підготовлені нею документи перевіряли й затверджували державні органи. Тим більше, якщо останні сумлінно поставилися до виконання своїх повноважень.
У справі №159/3738/16-к директора товариства з обмеженою відповідальністю звинуватили в тому, що він подав до неуповноваженого органу за невстановленою формою розрахунок вартості тарифу 1 Гкал теплової енергії, яка вироблялася котельнями, що належали ТОВ. Розрахунок було затверджено без перевірки його правильності та обґрунтованості.
Надалі товариство використовувало згадані розрахунки в договірних відносинах із двома навчальними закладами. Як наслідок, останні заплатили, за підрахунками слідства, зайвих 191,6 тис. грн. Тобто обласному бюджету та вказаним закладам освіти завдані матеріальні збитки, кваліфіковані як тяжкі наслідки.
Касаційний кримінальний суд зазначив: відповідальність за ст.367 Кримінального кодексу настає лише в разі, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, належали до службових обов’язків особи. Або якщо обов’язок діяти відповідним чином юридично був визначений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) як її службове повноваження.
Натомість, як установив апеляційний суд, сторона обвинувачення не довела причинного зв’язку між діяннями особи та наслідками у вигляді матеріальних збитків. Адже запропонований ТОВ тариф погодив виконком міськради. Контроль за виконанням покладено на заступника міського голови, рішення виконкому погоджено заступником міського голови, юридичним відділом, керуючим справами, а також іншими членами виконкому без будь-яких зауважень.
Тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що за рішення, прийняті державними органами й органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами за поданням, заявою тощо, представник юридичної особи не може нести кримінальної відповідальності. Адже без отримання ліцензії та погодження підприємство було би позбавлене можливості надавати послуги щодо теплопостачання та отримувати за це державні кошти, контроль за витратами яких відповідно до ст.111 Бюджетного кодексу покладено на місцеві фінансові органи.
Крім того, ККС зауважив, що в самому обвинуваченні орган досудового розслідування вказував на неправомірне ухвалення міськрадою рішення про погодження запропонованого тарифу без перевірки правильності й обґрунтованості його розрахунку. Тобто саме міськрада як розпорядник державних коштів не перевірила розрахунок вартості теплової енергії, поданий ТОВ.
Отже, такі дії не можуть ставитись у провину особі та передбачати відповідальність за ч.2 ст.367 КК. З огляду на це ККС залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо виправданого.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!