«Горіла хата, палала...»

Якщо слідство не знайшло винуватця підпалу, це не означає, що воно було неефективним

Господар упевнений, що знає, хто підпалив його будинок. Але слідчі не знайшли доказів, що підтверджують ці підозри. Як, власне, й інших винних. Чи може держава нести відповідальність за таку бездіяльність правоохоронців?

Сусід, запідозрений в підпалі

Раннього травневого ранку загорівся будинок, де проживали Феліксас Абукаускас, його дружина Владислава і син Гінтарас. На думку пожежників, які прибули на місце події, обійстя загорілося не саме. Тому було порушено кримінальну справу за фактом підпалу. Тим більше що подружжя підозрювало в цьому свого сусіда П.К., з яким у них був давній конфлікт.

Поліцейські оглянули згарище, взяли зразки й навіть знайшли свіжі сліди перед будинком. Викликали кінолога, собака взяв слід і привів на подвір’я сусіда. Проте перед самим будинком зупинився. Кінолог відвів собаку в інший кінець двору, але там пес не відреагував на будь-які сліди.

Сусіда все ж арештували й повідомили йому про підозру. У чоловіка взяли мазки з рук. Той заперечував причетність до пожежі, стверджуючи, що в той час спав. А сліди в чужому дворі могли залишитися через те, що він часто проходив повз будинок погорільців, щоб дістатися до пасовища, де тримав худобу.

Обшук у будинку П.К. не виявив будь-яких легкозаймистих рідин, не знайшли їх слідів і на одязі. Нічого не дала й експертиза взуття: ґрунт на ньому не відповідав зразку ґрунту, взятому біля будинку сусідів.

Тоді вирішили дослідити сміття з пожарища, а також мазки з рук підозрюваного. Однак експерт зазначив, що одяг, взуття та мазки П.К. були загорнуті в папір і не були герметично запечатані. На одязі та взутті знайшли сліди мастила, але, знову ж таки, ніяких слідів легкозаймистої рідини. Причому, на думку експерта, з огляду на летючість речовин рідина могла повністю згоріти під час пожежі або бути змитою в ході гасіння, а сліди могли випаруватися до того, як були досліджені.

Через півроку районний прокурор припинив слідство стосовно П.К., оскільки не були виявлені прямі й неспростовні докази його причетності до підпалу. Не було і прямих свідків того, що сталось, а сусід заперечував свою провину. Що стосується тверджень потерпілих, то державний обвинувач вирішив: з огляду на тривалий конфлікт між сусідами ці заяви не заслуговують на довіру.

Незабаром досудове розслідування було припинено зовсім, оскільки встановити злочинця не вдалося.

Корови завадили...

Тоді потерпілі подали скаргу на непрофесійні дії працівників поліції, що, на їхню думку, призвело до втрати важливих доказів. Свої матеріальні претензії до правоохоронців вони оцінили в 500 тис. літів (близько €145 тис.).

У ході дисциплінарного розслідування було встановлено, що, наприклад, кінолог порушив інструкцію та не розпорядився прибрати велику рогату худобу, яка бродила у дворі підозрюваного. Крім того, обшук був проведений тільки через 10 год. після пожежі. Тому поліцейські задовольнилися тим, що попросили П.К. передати одяг, в якому він був уранці, що той і зробив. Але чи були це дійсно ті штани, сорочка та взуття — невідомо. Більше того, обшук у будинку проводили за відсутності П.К., який відпросився подоїти корів.

Також прокурор зазначив, що одяг, взуття та мазки П.К. були загорнуті в папір і не були герметично запечатані. Полісмени стверджували, що повітронепроникна пластикова упаковка могла викликати пошкодження нелетких матеріалів на тампонах для рук, і тому їх загорнули в папір. А одяг і взуття були брудними й вологими, тож, якби їх упакували в пластик, вони би покрилися цвіллю.

У той же час прокурор зазначив, що допущені помилки «не обов’язково вплинули» на результати попереднього слідства. З огляду на закінчення річного терміну ніхто з винних правоохоронців не дістав навіть дисциплінарного стягнення.

Ще через рік потерпілі подали позов проти держави. Вони стверджували, що попереднє слідство було проведено неналежним чином і з порушенням закону. Відповідно, держава повинна компенсувати завдану цим шкоду.

Паневежиський районний суд позов відхилив. По-перше, суд установив, що поліцейський собака зупинився у дворі, тому що втратив слід. Кінолог провів пса по дому, але той не виявив жодних нових слідів. Крім того, коли фахівець повернувся на подвір’я сім’ї Абукаускасів, йому повідомили, що підозрюваний П.К. вже арештований. Таким чином, у нього не було підстав продовжувати пошуки.

Також суд зазначив, що на смітті з пожежі не були виявлені сліди легкозаймистих рідин. Відповідно, не було можливості визначити, який горючий матеріал використовувався для підпалу. Отже, не мало значення, чи були сліди таких рідин на одязі, взутті й мазках із рук П.К., чи правильно впакували речі. Адже навіть наявність слідів не могла вказувати на те, що сусід мав причетність до пожежі. Таким чином, працівники поліції не могли втратити будь-яких важливих доказів унаслідок своєї недбалості.

В апеляційній інстанції частково задовольнили позов, постановивши, що поліцейські не виконали своїх обов’язків з необхідним ступенем старанності. Погорільцям присудили сумарно €2000 євро як компенсацію за моральну шкоду, заподіяну неефективним розслідуванням.Але Верховний суд задовольнив касаційну скаргу, подану державою, і залишив у силі рішення райсуду. Посилаючись на прецедент Європейського суду з прав людини у справі «Блюмберг проти Латвії», найвища інстанція підкреслила, що зобов’язання держави проводити розслідування злочинів, пов’язаних із майном, є менш суворим, ніж у разі насильницьких злочинів. Таке зобов’язання вважається не виконаним тільки тоді, якщо будуть виявлені кричущі й серйозні недоліки в розслідуванні. А таких у цій справі допущено не було.

Так, на думку ВС, зіткнувшись із непереборною перешкодою (великою рогатою худобою), кінолог прийняв раціональне рішення відвести собаку в іншу частину двору П.К. та продовжити там пошуки. Навіть якби сліди, які взяв собака, були ідентифіковані як належні П.К., це тільки довело б, що підозрюваний проходив повз будинок потерпілих і не більше. Отже, дії кінолога не призвели до втрати будь-яких істотних доказів.

Нарешті, неможливість визначити рідину, що використовувалася для підпалу, перекреслювала всі помилки поліцейських, допущені в ході розслідування.

Залишившись узагалі без будь-якої компенсації, сім’я погорільців направила скаргу в Страсбург.

Ключові докази

У рішенні від 25.02.2020 у справі «Abukauskai v. Lithuania»ЄСПЛ нагадав, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не надає як такого права притягати до юридичної відповідальності або засуджувати за злочин третіх осіб. Отже, той факт, що розслідування не виявило винуватця підпалу, не є достатнім, аби визнати роботу неефективною.

Суди, відхиливши позов заявників проти держави, постановили, що однією з основних причин, через яку не вдалося встановити особу, котра вчинила підпал, була відсутність будь-яких слідів рідин на залишках пожежі. А без цього інші слідчі дії, навіть якби вони були проведені належним чином, не дали б жодної інформації, яка б допомогла.

ЄСПЛ нагадав: як допустимість доказів, так і їх оцінка є перш за все питанням, що регулюється національним законодавством. Тому, як правило, оцінювати надані докази повинні саме національні суди.

Жоден з них не поставив під сумнів того, що зразок сміття з пожежі був наданий для експертизи в спеціальній герметичній упаковці. Не заперечували цього й потерпілі. Таким чином, оскільки суди визнали, що цей доказ мав ключове значення, в ЄСПЛ не було підстав не погодитись із цим.

Крім того, Суд зазначив, що заявники не просили владу провести будь-які додаткові слідчі дії, як-от отримати або оглянути будь-які предмети чи допитати інших свідків. Вони також не оскаржили рішення прокурора про припинення розслідування. Отже, заявники прямо визнали, що всі необхідні слідчі дії проведені.

Попереднє слідство було розпочато відразу після підпалу та тривало приблизно 7 місяців. Потерпілі не скаржилися ні на тривалість розслідування, ні на періоди бездіяльності протягом цього часу.

Тому ЄСПЛ зробив висновок, що нездатність довести кримінальну справу до успішного завершення не стала результатом кричущих і серйозних недоліків у роботі правоохоронців. Отже, держава виконала свої зобов’язання за ст.1 Першого протоколу до конвенції.

Мораль така: з одного боку, потерпілим і їхнім адвокатам не завадить проявляти більше активності в розслідуванні, якщо вони зацікавлені в позитивному результаті. З другого — при виникненні конфлікту із сусідами хоча б завчасно застрахуйте майно. Тоді в пошуках винного буде зацікавлена ще й страхова компанія.