Браконьєри Чорного моря

ЄСПЛ сказав, коли спецконфіскація не суперечить праву власності

Зізнання браконьєрів недостатньо для того, щоб конфіскувати судно. Необхідно строго дотримуватися всіх процедур кримінального розгляду, щоб вилучення власності не викликало претензій з боку Європейського суду з прав людини.

Улов у чужих водах

У квітні 2010 року румунська берегова охорона виявила риболовецьке судно під румунським же прапором. У ході обшуку якого-небудь улову не виявили, але знайшли риболовецьке спорядження з ознаками недавнього використання. Крім того, судно не мало дозволу на вилов риби в румунській виключній економічній зоні на Чорному морі, а на судні не було журналу промислу.

Екіпаж обвинуватили в скоєнні кримінальних злочинів, пов’язаних із порушенням режиму рибальства в територіальних водах Румунії. Судно доставили в порт Констанца, снасті й саме судно арештували.

Командир екіпажу за порадою адвоката вирішив повністю визнати свою вину, що відкривало шлях для спрощеної процедури судового розгляду. Чоловік пояснив, що використовував судно на підставі усної угоди з його власником. І, хоча останній не знав, куди вони прямують, після повернення команда завжди інформувала, де зловила рибу. Власник судна зазвичай засмучувався, що вони заходили в чужі територіальні води, але все-таки видавав премію за улов.

Сам власник — громадянин Туреччини Ерол Яшар — подав заяву про те, що судно «затримане без його відома в румунських територіальних водах». Він попросив повернути йому все устаткування (включно з риболовними сітями) і зобов’язався ніколи не входити в румунські територіальні води або діяти проти румунських законів. Чоловік також надав документи про дозвіл на промисел у територіальних водах Туреччини.

Районний суд Констанци дав капітанові 2 років позбавлення волі умовно, а також постановив вилучити риболовецьке спорядження. Але судно наказав повернути, оскільки не було чітких доказів того, що воно використовувалося в чужих територіальних водах з відома власника.

За шкоду дельфінам

Прокуратура подала апеляцію з питань права, стверджуючи, що капітан мав заплати штраф у розмірі 6000 румунських леїв (близько 33 тис. грн.), оскільки це не перший випадок порушення ним режиму промислу. Також вона зажадала конфіскувати судно як захід безпеки відповідно до чинного закону.

У березні 2012 року апеляційний суд частково задовольнив скаргу. Правда, штраф на капітана накладати не став, але зобов’язав суд першої інстанції переглянути своє рішення стосовно спеціальної конфіскації. Адже власник не був запрошений на засідання, а така міра могла істотно вплинути на його майнові права.

При нових слуханнях адвокат Е.Яшара продовжував наполягати, що судно було затримане поза румунськими територіальними водами (за 42 морські милі від найближчого берега). Отже, злочин вийшов за межі юрисдикції Румунії. Також власник стверджував, що судно оснащене новітніми моторами й устаткуванням, а його вартість (€800 тис.) значно перевищує будь-які можливі збитки від незаконного промислу.

Проте суд був іншої думки. Він відзначив, що судно перебувало в межах виключної економічної зони (200 миль). Крім того, довжина риболовецьких сітей указувала на те, що судно використовувалося для незаконного промислу та що без цього плавзасобу промисел був би неможливий. Суд постановив: немає значення, чи знав Е.Яшар про мету використання судна, тому що застосування закону, що передбачає конфіскацію, не зумовлене суб’єктивним ставленням власника до скоєного злочину.

Суд також вирішив, що конфіскація у формі грошового еквівалента в цьому випадку неприйнятна, а вжитий захід відповідає тяжкості злочину та ступеню можливих наслідків. Зокрема, суд послався на часті травми дельфінів та інших видів морської фауни, викликані цим видом злочинної діяльності.

Недоведена сумлінність

Тоді Е.Яшар вирішив звернутися до більш незалежного арбітра й направив скаргу в Страсбург, посилаючись на порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Але й тут не знайшов підтримки.

У рішенні від 26.11.2019 у справі «Yașar v. Romania» ЄСПЛ зазначив: румунські суди справедливо постановили, що конфіскація не підлягала застосуванню внаслідок змагальної процедури, оскільки заявник не був викликаний до суду. Що стосується встановлення справедливого балансу між засобами, використовуваними для запобігання злочинній діяльності, пов’язаній з незаконним рибальством у Чорному морі, та захистом майнових прав заявника, то ЄСПЛ нагадав: такий баланс багато в чому залежить від поведінки власника.

Новий розгляд дозволив Е.Яшару представити свої аргументи й докази, які він уважав необхідними для захисту власних інтересів. Більше того, у ході процесу не використовувалися ніякі преюдиціальні факти на шкоду його правам та інтересам. Навпаки, він міг довести свою сумлінність, і це могло б привести до реституції власності (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Yildirim v. Italy»).

Дійсно, відповідно до румунського законодавства майно, що належать третій стороні, може бути конфісковане, тільки якщо вона знала про мету його використання злочинцем. Утім, було встановлено, що заявник мав знати, що судно використовувало для протиправних дій. Наявність на борту снастей, котрі використовувалися спеціально для незаконного рибальства, що, як стверджував Е.Яшар, належать йому, було ще одним свідченням його несумлінності.

У цьому контексті у Страсбурзі відзначили, що заявник не надав доказів відносно вартості судна, котра, як стверджувалося, була в багато разів вищою за будь-які можливі збитки, і на підтвердження факту, що оренда суден була його єдиним джерелом доходу. Хоча через високий ступінь амортизації плавзасіб зрештою продали приблизно за €1900.

Викладене ЄСПЛ визнав достатнім, аби зробити висновок, що, зважаючи на широкі межі для розсуду, право на які мають органи державної влади в цій галузі, конфіскація судна заявника не накладає на нього надмірного тягаря. Відповідно, не було порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції.