ЄСПЛ постановив, що не можна забирати в злочинця гроші, необхідні для лікування його рідних
Так, він порушив закон, на його рахунки наклали арешт, а самого визнали винним у незаконній діяльності. Так, він не зробив висновків після першого покарання. Проте гроші мали врятувати життя його сина, тому просто так їх забрати не дозволялося...
Режим заморожування
У заявників у справі «Apostolovi v. Bulgaria» було троє дітей. У наймолодшого з них — чимало вроджених вад, через які він дістав інвалідність і право отримувати соціальну допомогу. От тільки щомісяця вона не дотягувала до €80, незважаючи на те, що хворий потребував постійного лікування.
Батько — екс-прокурор, після звільнення перейшов до приватної практики. Через деякий час колишні колеги з обласної прокуратури почали розслідування стосовно Стояна Апостолова за підозрою в наданні банківських послуг без ліцензії, за що в кримінальному кодексі було передбачено відповідальність.
Вину колишнього державного обвинувача довели, підтвердивши, що він незаконно здійснював банківські операції, маючи із цього дохід. За вчинене йому загрожувало до 10 років в’язниці та до €5 тис. штрафу. Водночас слідство з’ясувало, що на злочині він заробив понад €95 тис.
Після 21-го судового засідання скоєне знайшло своє підтвердження. Хоча правоохоронці значно перебільшили розмір незаконного доходу, отриманого С.Апостоловим. На думку законників, він заробив €26 тис. Тому його позбавили волі умовно. А от із матеріальною частиною покарання все було складніше. Конфіскація, штраф і відшкодування цивільним позивачам разом потягнули на €15 тис.
Минув певний час, чоловіка знову спіймали на тому самому — виданні кредитів без ліцензії. Тільки проблема була не в злочині та покаранні, а в заходах забезпечення.
Ще після пред’явлення першого обвинувачення прокуратура поцікавилася банківськими рахунками заявника. Було вирішено клопотати про заморожування 35 банківських рахунків і накладання арешту на 3 об’єкти нерухомості, які також перебували в його власності. Прокурори наполягали, що злочин, який вони інкримінували С.Апостоловому, карається штрафом і конфіскацією, а обвинувачення проти нього були цілком обґрунтованими. Саме тому активи необхідно було заморозити, аби забезпечити сплату штрафу. Правоохоронці обмежили доступ заявника загалом до $45 тис. та €23 тис., які зберігались у банку.
Ще після першого обвинувачення С.Апостолов почав оскаржувати арешт рахунків, апелюючи, що то були сімейні активи, їх половина належала його дружині — другій заявниці. Особливо чоловіка бентежив факт обмеження доступу до рахунків, адже існувала потреба в забезпеченні хворого сина.
Дружина заявника, Мілена Апостолова, наполягала, що її половина коштів не може бути конфіскована, оскільки не є власністю чоловіка. Останній дотримувався іншої позиції, наголошуючи, що неможливість використання коштів наразила на небезпеку його сина, оскільки, крім рахунків, не було інших джерел доходу.
Утім, апеляційна інстанція дослухалася лише до доводів жінки, уважаючи, що її половина активів не мала стосунку до кримінального провадження.
Через очікування заявники зажадали відшкодування через понесені матеріальні збитки. У першому випадку їхні вимоги задовольнили, а в другому вони пропустили строк давності й нічого не отримали.
Утім, ніхто не згадав про незаконний арешт рахунків. Тому Апостолови вирішили сповістити про це Європейський суд з прав людини.
Втручання у володіння
У Страсбурзі представники уряду заявляли, що заморожування коштів було законним, оскільки ніщо в болгарському законодавстві не забороняє заморожування активів, які можуть бути згодом конфісковані або спрямовані на виплату штрафу.
Заявники стверджували, що активами, захищеними від конфіскації або стягнення штрафу, уважаються ті, які необхідні для витрат сім’ї протягом року. Крім того, при ухваленні рішення про закриття доступу до рахунків суд не перевірив обґрунтованості підозр щодо першого заявника, а просто «повірив» у обвинувачення, висунуті проти нього. Утім, до 2012 р. така перевірка не вимагалася. Водночас у 2009-му суди, розглядаючи лише питання пропорційності заходів, ігнорували аргументи, що стосуються інвалідності сина заявників.
ЄСПЛ не заперечував, що замороження рахунків першого заявника було втручанням у його право власності. Згідно з прецедентним правом Суду обмеження доступу до активів у контексті кримінальної справи з метою забезпечення виконання потенційного фінансового стягнення має аналізуватися відповідно до абз.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Він, крім іншого, дозволяє державам контролювати використання власності для забезпечення сплати штрафів.
З огляду на це вжиття таких заходів має відбуватися з дотриманням гарантій, що активи залишаться доступними для задоволення можливої конфіскації або штрафу. Тільки тоді заходи можуть уважатися такими, що мають законну мету, яка випливає із загальних інтересів. Євросуд знайшов підтвердження того, що перше заморожування активів не виправдало вимог ст.1 Першого протоколу.
Заявник зазначав, що йому потрібен доступ принаймні до деяких рахунків для медичних витрат на сина. Ні перша, ні апеляційна інстанції не зважили на такий аргумент, хоча він мав дуже велике значення в ході вирішення питання про накладення арешту на активи.
Такі дії суду унеможливили справедливий баланс між правами особи та суспільними інтересами. Разом з тим навіть при конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, прямо передбачена можливість виплат із заморожених активів, якщо це було необхідно зробити для лікування або інших гуманітарних потреб. Тому Євросуд констатував порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції, призначивши заявнику компенсацію за моральну шкоду в розмірі €1250.
Саме виняткова обставина — необхідність утримання хворого сина — мала завадити юстиції заморозити рахунки заявника.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!