Кінець дискримінації

РСУ визнала позитивним кроком те, чому два роки вперто протидіяла

Верховна Рада скасувала положення, що передбачали дискримінацію в оплаті праці суддів за ознакою проходження кваліфікаційного оцінювання. Втім, 2 роки тому ХІV з’їзд суддів не підтримав аналогічної пропозиції, адже проти виступили представники Ради суддів.

Пропозиції, до яких не дослухалися

Після опублікування законопроекту №1008 всі судові структури висловили своє ставлення до нього. Не промовчала й РСУ — орган, головним обов’язком якого є захист прав суддів, затвердивши звернення до народних депутатів (див. «ЗіБ»).

Як у ньому зазначено (пп.1, 2), рада вважає «позитивним кроком» скасування пп.22, 23 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів». Також було висловлено побажання щодо доцільності виключення і п.25 цього розділу, оскільки він не узгоджується з єдиним статусом суддів та порушує гарантії їхньої незалежності.

При цьому РСУ вкотре наголосила, що зазначені положення мають ознаки дискримінації, оскільки нерівні умови оплати праці суддів, які виконують однакову роботу, не узгоджуються з гарантіями незалежності. Та чи завжди рада дотримувалася такої позиції?

У зверненні наведено перелік рішень РСУ та з’їздів суддів, де висловлювалася позиція із цього питання. Проте в ньому бракує рішення з’їзду від 13.11.2017 «Пропозиції делегатів з’їзду». Саме під час його прийняття розглядалися питання про необхідність скасування пп.22, 23 та 25 «Перехідних положень» закону.

Одна із пропозицій полягала у необхідності скасування цих пунктів. Завдяки окремим суддям та членам редакційної комісії ці пропозиції були включені до проекту рішення як пункт 7.4. Під час з’їзду ці пропозиції обґрунтував один з делегатів.

Ось текст цього пункту:

«7.4 Звернутися до Вищої ради правосуддя та уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо надання Президентові, народним депутатам та Кабінету Міністрів пропозиції про звернення із законодавчою ініціативою щодо внесення таких змін до закону «Про судоустрій і статус суддів»:

1. Виключити з розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» пп.22, 23, 24, 25.

2. Виключити зі ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів» ч.4 в частині застосування до посадового окладу судді регіонального коефіцієнта.

3. Привести ч.3 ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів» у відповідність до досягнутого рівня незалежності та рівності суддів та встановити розміри посадових окладів суддів у такій пропорції (незалежно від того, який з окладів — судді місцевого чи Верховного Суду (30 чи 94) — буде взятий за базовий):

1) судді місцевого суду — 1;

2) судді апеляційного суду — 1,1;

3) судді спеціалізованого суду — 1,2;

4) судді Верховного Суду — 1,3».

Проте в тексті самого рішення від 13.11.2017 цього пункту немає — після п.7.3 відразу йде п.7.5. В чому ж причина його відсутності?

Інсинуації від РСУ

Річ у тім, що проти голосування за п.7.4 виступила саме рада. Серед доводів тодішньої голови РСУ були необізнаність із пропозиціями делегатів та необхідність їх попереднього обговорення на зборах суддів. Крім цього, було зазначено, що до регламентного комітету і секретаріату з’їзду вони надійшли лише вранці.

Проте такі твердження не відповідали дійсності. Пропозиції були направлені в електронній формі заздалегідь до усіх судів України та РСУ, аби рада могла ознайомити з ними делегатів. Наперед свої пропозиції надсилали й інші делегати. Зокрема, один із них повідомив про це голову РСУ, на що отримав відповідь, з якої випливає, що пропозиції треба направляти не до ради, а до регламентного комітету чи секретаріату з’їзду.

Також інсинуацією було твердження голови РСУ про необізнаність делегатів із протиправністю пп.22, 23, 25 «Прикінцевих положень» закону №1402-VIII. Адже ще 3.10.2016 Верховний Суд України обґрунтував неконституційність цих пунктів у постанові Пленуму №19 і звернувся з відповідним поданням до Конституційного Суду.

Отже, делегати не могли не знати або не розуміти суті порушеного в п.7.4 питання, як не могла не знати цього і голова РСУ як суддя ВСУ.

Зачепилися за коефіцієнт

Ще одним доводом проти голосування був пп.2 п.7.4 проекту. Весь час голова РСУ разом зі своїм заступником, користуючись можливістю необмеженого виступу, переконувала делегатів не голосувати за п.7.4. Уся агітація, одночасно з нагадуванням про відповідальність, зводилася до неможливості скасування регіонального коефіцієнта. Згадувалася і незаконність зменшення заробітної плати суддів, і рішення КС із цього питання (про регіональний коефіцієнт див. у статті «Еволюція дискримінації»).

Також стверджувалося, що коефіцієнт дає змогу отримати «трошки більшу заробітну плату». Напевно, малися на увазі судді однієї інстанції. Але на той час дія цього коефіцієнта поширювалася лише на суддів ВС і, відповідно, членів органів суддівського врядування. З огляду на оклад судді ВС у розмірі 75 прожиткових мінімумів це «трошки» в 1,8 разу більше, ніж оклад судді місцевого суду на той час. І це лише коефіцієнт.

Так, судді ВС теж є членами суддівської спільноти та потребують захисту. Проте, навіть якщо не варто було голосувати за скасування регіонального коефіцієнта, чому ні слова не було сказано про необхідність голосування за інший підпункт п.7.4?

Чи не умисно керівництво РСУ використало підпункт щодо коефіцієнта для недопущення голосування стосовно інших пропозицій, передусім у частині скасування пп.22, 23 та 25 «Перехідних положень»?

Висловився щодо п.7.4 і голова Державної судової адміністрації, який повідомив: рішення щодо суддівської винагороди з’їзд не може прийняти «в принципі». Також він зауважив: «Якщо ми хочемо вирішити цю проблему, то бажано це питання на з’їзді не порушувати». Бо, якщо проголосувати, то «не відомо, якою буде реакція і суспільства, і народних депутатів».

Отже, всі ці натяки на відповідальність, посилання на реакцію суспільства та нардепів виглядали як певна прихована погроза спробам захистити свої права і припинити дискримінацію. І вони певною мірою спрацювали. Результати голосування: «за» — 70 зі 179. Тобто більшість делегатів висловилася… проти скасування пп.22, 23 та 25 «Перехідних положень» і за продовження порушення як своїх прав, так і прав тих, хто їм довірив представництво на з’їзді.

Чим можна пояснити, що найдосвідченіші в юридичній сфері люди, які мають законні можливості захисту своїх прав, голосують за продовження власної дискримінації?

Спроба №2

Але на цьому все не скінчилося. Незабаром було призначено ХV з’їзд, на який мене знову обрали делегатом. До РСУ і всіх судів заздалегідь були направлені ті самі пропозиції, тепер вже затверджені зборами суддів. Ось лише частина:

«Прошу включити до порядку денного та проекту рішення з’їзду такі положення.

Звернутися до суб’єктів законодавчої ініціативи з пропозицією внести такі зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII:

1.1. Виключити з розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII пп.22, 23, 24, 25».

Пропозиції були роздруковані для вручення кожному делегатові. Першого ж дня спробував через організаторів з’їзду роздати ці листівки. Здавалося б, зробити це дуже просто: покласти один аркуш паперу до папки, яка видавалася кожному делегату. Проте мені запропонували покласти їх на окремий стіл, де лежали рекламні матеріали. Довелося ходити по залу й роздавати копії пропозицій.

Таке ставлення до делегата з’їзду та пропозицій, затверджених зборами суддів, з боку працівників підлеглої організації — ДСАУ вкотре підтверджує: в нашій країні не існує незалежної судової влади. Суддів запрошують на з’їзди не для того, щоб вирішувати питання захисту їхніх прав, а для створення видимості роботи самоврядування шляхом легітимації рішень, які ні на що не впливають, або для затвердження рішень, необхідних іншим гілкам влади.

Аби впевнитися, що пропозиції розглянуть, на початку з’їзду було поставлено питання про їх включення до проекту рішення, за що і проголосували делегати. Текст в електронній формі був переданий до секретаріату.

І, як завжди, спочатку вибори кого куди треба, а потім, коли уже майже немає часу і делегатів, усі найважливіші питання. З’їзд затягнувся ще на день, і рішення приймалося без участі багатьох делегатів. У тексті опублікованого рішення пропозиції про необхідність скасування пп.22, 23, 25 «Перехідних положень» знову не було. Виявилося, що не було її й у проекті рішення.

Щоб установити причини, звернувся із запитом до РСУ. Й, оскільки у період між з’їздами саме рада є найвищим органом, просив її розглянути ці пропозиції та висловитися щодо цього. У відповіді йшлося, що незазначення у проекті рішення пропозицій, за включення яких проголосували делегати, передбачене регламентом з’їзду. Розглядати ж пропозиції, у тому числі про необхідність скасування пп.22, 23, 25 «Перехідних положень», рада відмовилася, пославшись на «відсутність підстав для реалізації повноважень, передбачених законом «Про судоустрій і статус суддів».

Рух в оголошеному напрямку

З усіх цих обставин напрошується такий висновок. Рада весь час ухилялася від оцінки правомірності цих пунктів «Перехідних положень». І лише після того, як вони з’явились у законопроекті №1008, назвала це «позитивним кроком», який вона завжди підтримувала.

Але і зараз РСУ опосередковано намагається виправдати дискримінацію. У п.4 звернення вказано, що «основним чинником, який призвів не лише до нерівності в умовах оплати праці», є «тривалість процедур кваліфікаційного оцінювання». Але ж не можуть члени РСУ не розуміти, що причиною дискримінації є саме пункти «Перехідних положень», а не тривалість оцінювання.

Крім підтримки скасування пп.22, 23, 25 «Перехідних положень», у п.11 звернення РСУ висловила своє занепокоєння з приводу зменшення суддівської винагороди членам ВС, визнала несправедливим розрив у оплаті праці між різними інстанціями та порадила народним депутатам рухатися шляхом наближення розміру винагороди суддів першої та апеляційної інстанцій до розміру зарплати судді касаційної інстанції.

Останнє питання також містилося у пропозиціях і завдяки РСУ залишилося без розгляду. Але зараз, ураховуючи думку ради, до з’їзду направлені пропозиції із цього питання. І рада зможе запропонувати делегатам конкретні заходи для прискорення того руху, до якого вона закликає народних обранців.

P.S. На одному зі з’їздів усім роздали текст проекту рішення із черговими зверненнями до різних органів влади. Оскільки текст дуже нагадував попередній варіант, вирішив поцікавитися, яка ж відповідь надійшла на нього. Направив письмовий запит, аби президія оприлюднила її. У президії довго вивчали інформацію в планшеті. Планшет згодом повернули, але відповіді на запит ні я, ні делегати з’їзду не почули. Отже, жодної реакції на наші звернення ми не отримуємо, і всі «чолобитні» з гучною назвою «рішення з’їзду», швидше за все, ніхто не читає, в тому числі і більшість суддів.