Про свідому турботу

Права батьків щодо дитини є похідними від прав дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, перш за все повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об’єктивних обставин спору, а тільки потім — права батьків. Про це йдеться в постанові Верховного Суду від 24.04.2019.

У листопаді 2017 р. орган опіки та піклування районної державноъ адміністрації звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав матері-одиначки. Зазначено, що сім’я опинилась у складних обставинах, намагаючись упоратися з якими жінка перестала дбати про малечу.

Перша інстанція відмовила в задоволенні вимог, пославшись на те, що заявник не надав доказів свідомого ухиляння жінки від виховання дітей. Апеляційний суд залишив вердикт без змін.

Обидва рішення оскаржено в касаційному порядку.

ВС зазначив (постанова №300/908/17), що ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для здобуття нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.