Коли позов про визначення місця проживання дитини є штучним та інші особливості цієї категорія справ — огляд КЦС

Позов мобілізованого про визначення місця проживання дитини може бути кваліфікований як зловживання процесуальними правами, якщо його метою є штучне створення умов для звільнення з військової служби.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, погоджуючись із висновками апеляційного суду у справі №495/2284/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі батько звернувся із позовом про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини разом з ним та стягнення аліментів у зв’язку із самостійним вихованням дитини.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Однак, апеляційний суд це рішення скасував, дійшовши висновку, що позов поданий військовозобов’язаним з метою ухилення від несення військової служби. Зауважив, що військова частина, яка подала апеляцію, є особою, для якої рішенням суду створені підстави для виникнення обов’язків, які не існували до цього, а тому її права є порушеними оскаржуваним судовим рішенням.

КЦС погодився із такими висновками, додавши, що позивач у цій справі намагався застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини з метою звільнення від виконання військового обов’язку (проходження військової служби).

Крім цієї справи до систематизованого огляду практики КЦС у спорах щодо визначення місця проживання дитини включені низка інших. Зокрема, узагальнено правові позиції щодо застосування принципу найкращих інтересів дитини та критеріїв визначення її місця проживання.

Матеріал висвітлює підходи до вирішення таких спорів в умовах воєнного стану, зокрема у випадках перебування дитини за кордоном, а також щодо обов’язку батьків повідомляти одне одного про місцеперебування дитини.

Окрему увагу приділено практиці щодо врахування віку та думки дитини, можливості роз’єднання братів і сестер, а також підходам до поділу батьківського часу та застосування моделі спільної фізичної опіки над дітьми (почергового проживання із кожним із батьків).

Крім того, висвітлено позиції щодо відсутності предмета спору між батьками, випадків штучного ініціювання спорів з метою уникнення виконання військового обов’язку, а також окремі питання забезпечення позову та процесуальних аспектів розгляду цієї категорії справ.

Закон і Бізнес