Подібне до неподібного

У Львові з’ясовували, як застосовувати правові висновки ВП ВС

Як відомо, процесуальні кодекси зобов’язують суддів нижчих інстанцій ураховувати правові позиції Верховного Суду. Але як правильно це зробити? Це питання зацікавило учасників круглого столу, що пройшов у Львові за участю судді Великої палати ВС Дмитра Гудими.

Критерії тотожності

Як повідомляє прес-служба ВС, під час круглого столу «Висновки ВС щодо застосування правових норм і їх значення у правозастосовній практиці судів нижчих інстанцій у світлі чинних норм ЦПК» заступник голови Стрийського міськрайонного суду Львівської області Вікторія Бучківська ініціювала обговорення питання, як мають застосовуватися висновки ВС.

Суддя Великої палати ВС Д.Гудима зауважив, що для визначення того, чи застосовувати при вирішенні аналогічної справи певний висновок ВС, сформульований у конкретній справі, необхідно насамперед установити, чи є подібними правовідносини у цій справі та у справі, яку розглянув ВС.

Термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними. Подібність правовідносин визначається за їхніми елементами: суб’єктами, об’єктами та змістом (правами й обов’язками суб’єктів правовідносин). З теорії права відомо, що суб’єктний і об’єктний критерії подібності правовідносин мають значення тоді, коли гіпотеза норми права, що має бути застосована для врегулювання цих відносин, вказує на конкретний вид суб’єктів або об’єктів права, яких стосується правило диспозиції цієї норми.

«Тому суб’єктний і об’єктний критерії не завжди допомагають визначити подібність правовідносин. Наприклад, якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється на обмежене коло осіб, суб’єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин як подібних. З огляду на вказане основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є їхній юридичний зміст — права й обов’язки учасників, — наголосив Д.Гудима. — А подібність правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, свідчить про їх тотожність».

Щоб проілюструвати визначення подібності правовідносин, він згадав справу №761/31121/14-ц. У постанові від 12.12.2018 ВП ВС установила подібність правовідносин щодо передання у власність земельної ділянки, яка повністю віднесена до територій зелених насаджень загального користування, і тієї, яка частково віднесена до таких територій, а частково — до території житлової садибної забудови.

В іншій справі (№522/2202/15-ц) ВП ВС установила, що відмінність в об’єктах спору не свідчить про неподібність правовідносин. Адже і нежитлові приміщення, і земельні ділянки є нерухомим майном, щодо якого приписи Цивільного кодексу про позовну давність і про витребування майна з чужого незаконного володіння повинні застосовуватися однаково (постанова від 5.12.2018).

Детальніше теоретичні положення щодо особливостей визначення подібності правовідносин відображені в окремій думці Д.Гудими у справі №357/3258/16-ц.

Відступ від правових позицій

Суддя Львівського апеляційного суду Ярослав Левик розповів про свій досвід систематизації висновків Верховного Суду України та про значення постанов ВС для розвитку практики.

Продовжуючи дискусію, Д.Гудима зосередив увагу на проблематиці відступів від висновків ВСУ та ВС. Адже з теорії права відомо, що підставами для відступу від висновку щодо застосування норми права є вади попереднього тлумачення (його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість) або зміна соціального контексту, через яку тлумачення застаріло внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері. Теоретичні положення про підстави відступу від попередніх висновків щодо застосування норм права відображені, зокрема, в окремих думках у справі №823/378/16.

Практичне застосування теоретичних засад у діяльності ВП ВС Д.Гудима проілюстрував на прикладах відступів від висновків ВСУ у правовідносинах:

• щодо такого способу захисту у сфері земельних відносин, як оскарження відповідного рішення органу місцевого самоврядування (постанови від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 19.06.2018 у справі №916/1979/13);

• щодо застосування позовної давності до негаторних (постанова від 4.07.2018 у справі №653/1096/16-ц) і віндикаційних позовів (постанова від 17.10.2018 у справі №362/44/17);

• щодо порядку відчуження спільної сумісної власності (постанова від 21.11.2018 у справі №372/504/17).

Також він звернув увагу і на висновки ВСУ, які ВП ВС підтримала та застосувала для вирішення інших справ. Наприклад, у постановах у справах №№522/2202/15-ц, 522/2201/15-ц, 522/2110/15-ц ВП ВС погодилася з висновком ВСУ щодо можливості власника згідно зі стст.387 і 388 ЦК витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім набувачем цього майна і набула його з незаконних підстав.

Так само залишився в силі висновок про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, є таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.