Конституційний «терорист»

За часті окремі думки суддя КС, усупереч конвенції, опинився у в’язниці

Підірвати конституційний лад найлегше... гарантам верховенства Основного Закону. Так вирішила прокуратура, коли заскочила ексголову cуду на гарячому — участі в терористичній групі. Про принципи та закони думати було ніколи, адже все й так виглядало очевидним — суддя не раз переходив у опозицію при прийнятті рішень. Цього виявилося достатньо, аби зняти з нього мантію та запроторити в ізолятор.

Круговорот перевороту

Його призначали головою Конституційного суду, згодом — заступником, а потім назвали повстанцем. Заколот планували проти верхівки влади, а в результаті загинуло 250 людей. Після оголошення надзвичайного стану в країні серед підозрюваних разом з колегою опинився й заявник у справі «Alparslan Altan v. Tűrkey».

У зв’язку з тими подіями уряд ухвалив низку спеціальних актів, зупинив дію деяких гарантій. У тому числі прийняв декрет про те, що Конституційний суд уповноважений звільнити будь-кого зі своїх членів, які можуть бути пов’язані з терористичними організаціями.

Підозрювати в підриві державного ладу стали 3000 суддів і прокурорів, двох членів КС і 160 представників вищих судів. Час, на який було запроваджено надзвичайний стан, закінчився майже рік тому, а Альпарслан Альтан досі за ґратами.

Коли правоохоронці його арештовували, то своє право на це пояснювали тим, що злочини, спрямовані на повалення влади й конституційного порядку, відбувалися по всій країні та існував ризик, що причетні до терористичної організації могли покинути межі Туреччини.

Під час допиту в прокурора А.Альтану озвучили підозру в замаху на повалення конституційного ладу. Він, зрозуміло, заперечував свою причетність до перевороту, а його адвокат просив про звільнення під заставу. Утім, чоловіка все одно залишили в ізоляторі, попри те, що ніяких конкретних доказів, які могли б виправдати затримання, яке до того ж не відповідало вимогам законодавства, не було.

Разом із цим статусу судді його позбавили вже за ґратами, після того, як на пленарному засіданні КС колеги його звільнили. Утративши і волю, і мантію, він не втратив віри у справедливість закону, який потрібно виконувати, і продовжив оскаржувати своє затримання.

Ризики, аноніми та забуття

А.Альтан оскаржував дії прокуратури, яка, скориставшись наданим кримінальним процесуальним кодексом правом затримувати осіб на місці злочину, не зважила на умови, за яких воно може проводитись. Явне ігнорування закону правоохоронці обґрунтовували тим, що ризику перевороту ще не усунули, а кримінальну справу стосовно заявника порушили на підставі положень звичаєвого права.

Можна сказати, що злощасна підозра лягла на чоловіка не тільки через те, що він здавався схожим на терориста. Доказами не на його користь слугували заяви анонімних свідків, переписка в закритому чаті та інші факти.

Убачається, що тими самими анонімами були судді КС, адже вони зауважили, що А.Альтан цікавився справами про фінансування політичних партій та виборче право, а потім виклав окремі думки щодо прийнятих більшістю рішень. Ще один свідок, який побажав залишитися невідомим, зазначив, що соціальні зв’язки заявника давали можливість думати, що останній належить до послідовників терористичної течії.

Заява колеги, разом з яким А.Альтана взяли на гарячому, ґрунтувалася на тому, що до нього дійшли плітки: дехто із суддів належить до повстанської структури. Тому він почав підозрювати Альпарслана, оскільки той дуже часто голосував проти рішень КС.

Стосовно листування, яке стало третім «беззаперечним» доказом, то правоохоронці так і не встановили, що саме заявник був користувачем чату. Утім, у сукупності цього було достатньо, аби продовжувати тримання під вартою.

Ув’язнений оскаржив до КС довільний арешт усупереч профільному акту й рішення Феміди, яка, не маючи достатніх на те підстав, дозволила правоохоронцям його затримати. Проте на колишньому місці роботи його скаргу назвали необґрунтованою...

Те, чого ніхто не скасовував

Європейський суд з прав людини досить швидко вирішив розібратись із цим випадком. Позиція представників уряду полягала в тому, що Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод вони не порушили, бо в країні був надзвичайний стан.

Натомість А.Альтан наполягав на тому, що ст.15 конвенції дозволяє відступати від зобов’язань за нею тільки «в тій мірі, якої потребує гострота ситуації». Оскільки в його випадку «перцю» додали безпідставні підозри, він просив Суд про визнання порушення права на свободу, гарантованого ст.5 конвенції.

У Страсбурзі вирішили, що надзвичайний стан було оголошено з метою боротьби із загрозою для життя нації, серйозною небезпекою в результаті спроби воєнного перевороту. Проте юстиція повинна була дати заявнику перспективу звільнення. Та чи дійсно вона мала приймати рішення про затримання?

Заявник уважав, що в кримінальному розслідуванні почав фігурувати через свої позиції, яких додержувався в КС. Водночас статус судді також не давав права арештовувати його на рахунок «раз». ЄСПЛ визначив, що захист суддям надавали не для їх особистої вигоди, а щоб забезпечити незалежне виконання ними своїх функцій, тому констатував порушення процедури затримання й перейшов до оцінки вимушеного недотримання норм.

Виявилося, що після поспішного законодавчого регулювання у зв’язку з уведенням надзвичайного стану статусу судді КС так і не змінили, а оскаржуваних заходів уживали на підставі чинного законодавства. Тобто прикриватися ситуацією в країні уряд більше не міг. Установивши ще ряд порушень прав А.Альтана, за понесену матеріальну шкоду Суд призначив йому компенсацію в розмірі €10 тис. Отже, з тюрми його таки випустять. Але на роботу, мабуть, не повернуть.

До речі, ситуація дуже нагадує ту, що склалася в Україні в лютому 2014 р. Тоді на революційній хвилі парламент також вирішив поквитатись із суддями КС. Та добре, що все обійшлося принаймні без запроторення їх за ґрати.