Витримуємо строки

Суди мають вирішувати кримінальні справи без невиправданих зволікань і водночас уникати поспіху

Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ проведено аналіз стану дотримання строків розгляду кримінальних справ судами першої та апеляційної інстанцій у 2011 році. У даній частині документа висвітлюється стан дотримання судами строків призначення справ до попереднього та судового розгляду, наводяться статистичні дані про додержання місцевими та апеляційними судами строків розгляду кримінальних справ, а також аналізуються об’єктивні причини тривалого розгляду даної категорії справ, зокрема тих, за якими осіб тримають під вартою.

«Розумна» тривалість

Відповідно до ст.3 Конституції «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Згідно зі ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.29 Конституції передбачено право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 6 конвенції кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який установить обгрунтованість будь-якого висунутого кримінального обвинувачення.

Конвенція реалізовується в практиці Європейського суду з прав людини. Саме останній наповнює конкретним змістом і тлумачить у своїх рішеннях положення конвенції. З метою забезпечення виконання зобов’язань України в частині реалізації рішень та застосування практики ЄСПЛ слід докладати необхідні зусилля для розгляду кримінальних справ у розумні строки та поліпшувати умови для осіб, яких тримають під вартою.

Як вбачається з практики Євросуду, розумність тривалості провадження має бути оцінена з урахуванням конкретних обставин справи і критеріїв, напрацьованих ЄСПЛ, зокрема, складності справи та поведінки заявника й відповідних державних органів (Kalashnikov v. Russia, заява №47095/99, п.125, ECHR 2002-VI, Antonnkov v. Ukraine, заява №14183/02, п.41, 2005-II та ін.).

Верховний Суд у листі від 25.01.2006 №1-5/45 звертав увагу судів на те, що відповідно до тлумачення ЄСПЛ положень п.1 ст.6 конвенції тривалість провадження в кримінальній справі для цілей цієї статті розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою в скоєнні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо із протоколу допиту вбачається, що на момент його проведення слідчий уже підозрював допитуваного в причетності до конкретного злочину), залежно від того, яка з указаних подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення в кримінальній справі. При цьому період розгляду справи не поділяється на стадії досудового слідства та судового розгляду й аналізується з точки зору його розумності в цілому.

Для об’єктивного аналізу причин порушення строків розгляду кримінальних справ, за якими осіб тримають під вартою, важливим є визначення строку, в який має бути розглянуто кримінальну справу.

Строк судового розгляду кримінальної справи починається з моменту надходження справи до суду першої інстанції з обвинувальним висновком і закінчується набранням вироком (постановою, ухвалою) законної сили й зверненням вироку (постанови, ухвали) до виконання.

Кримінально-процесуальним законом установлено строки проведення попереднього розгляду справи та призначення справи до судового розгляду з дня попереднього розгляду. Так, згідно зі ст.241 КПК справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не пізніше 10 діб, а в разі її складності — не пізніше 30 діб із дня надходження до суду. Відповідно до вимог ст.256 КПК термін призначення справи до судового розгляду має становити не більше 10 діб, а у випадку її складності — не більше 20 діб із дня попереднього розгляду.

Складним є питання дотримання строків судового розгляду справ судом першої інстанції, оскільки законом цих термінів не визначено.

Найбільш прийнятним є поняття розумного строку розгляду справи з погляду ст.6 конвенції (з урахуванням рішень ЄСПЛ).

Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

• бути негайно й детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

• мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

• захищати себе особисто чи скористатися юридичною допомогою захисника, обраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

• допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Метою суду має бути реалізація всіх прав людини, передбачених конвенцією та національним законодавством. Дотримання розумних строків судового розгляду є дуже важливим для кримінальних справ, особливо якщо обвинувачений перебуває під вартою. Зміст поняття «розумна тривалість» визначається:

• характером самої справи, де враховуються загальна тривалість її розгляду в суді;

• складністю справи;

• наслідками недодержання розумного строку розгляду справи в суді для сторони-заявника;

• особистою поведінкою обвинуваченого;

• оперативністю роботи судового органу.

Також слід зазначити, що затримки в провадженні можуть бути наслідком дій чи бездіяльності інших органів влади.

Таким чином, розумні строки розгляду справ зобов’язують суд вирішувати справи без невиправданих зволікань або ж уникати поспіху, який завдає шкоди справедливому судочинству.

Для визначення строків розгляду кримінальних справ, за якими осіб тримають під вартою, традиційно використовуються періоди:

• більше 6 місяців;

• від 1 до 2 років;

• понад 2 роки.

Проте навіть перевищення зазначених термінів при розгляді конкретної справи не завжди свідчить про порушення розумних строків її розгляду, особливо щодо справ із багатьма епізодами, із кількома підсудними, тих, у яких має бути досліджено велику кількість доказів або проведено тривалу експертизу.

«Залишкові» справи

У провадженні місцевих судів у 2011 р. перебувало понад 251 тис. кримінальних справ стосовно 301 тис. осіб. Розглянуто більше 202 тис. справ (у 2010 році — 197 тис.), тобто порівняно з минулим роком кількість розглянутих судами першої інстанції кримінальних справ збільшилася на 2,7%.

Станом на 1.01.2012 загальна кількість нерозглянутих понад 6 місяців кримінальних справ, за якими осіб тримають під вартою, за 2011 р. становить 3015 (стосовно 4448 осіб).

Не розглянуто кримінальних справ у строк:

— від 6 місяців до 1 року — 5568, що менше, ніж у 2010 році (6158) на 10,6%, найбільший відсоток від справ, які перебували в провадженні судів міста Севастополя, Закарпатської та Харківської областей;

— від 1 до 2 років — 3022, що менше, ніж у 2010 році (3325 справ) на 10%, найбільший відсоток від справ, які перебували в провадженні судів міста Севастополя, Закарпатської та Житомирської областей;

— понад 2 роки — 1323, що більше, ніж у 2010 році (1242) на 6,12%, найбільший відсоток від справ, які перебували в провадженні судів міста Севастополя, Закарпатської та Харківської областей.

На початок 2011 р. в апеляційних судах по першій інстанції залишилися нерозглянутими 182 спра-ви, найбільшою є їхня кількість в апеляційних судах Донецької, Харківської областей та Апеляційному суді м.Києва. Протягом року до апеляційних судів надійшло 68 кримінальних справ.

Отже, у 2011 р. по першій інстанції в провадженні апеляційних судів перебувало 250 кримінальних справ стосовно 636 осіб. Розглянуто по суті 192 справи стосовно 419 осіб, що становить 76,8% від загальної кількості розглянутих справ.

Залишок нерозглянутих справ на 1.01.2012 становить 58 справ стосовно 217 осіб, найбільше їх у апеляційних судах Донецької, Харківської області та Апеляційному суді м.Киє-ва.

Згідно зі статистичними даними в термін від 6 місяців до 1 року не розглянуто 11 справ, від 1 до 2 років — 14, понад 2 роки — 15, зокрема: Апеляційним судом Харківської області — 3; Апеляційним судом м.Києва — 2; Апеляційним судом Житомирської області — 2; Апеляційним судом Він­ницької області — 1; Апеляційним судом АРК — 1; Апеляційним судом м.Севастополя — 1; Апеляційним судом Миколаївської області — 1; Апеляційним судом Черкаської області — 1; Апеляційним судом Донецької області — 1; Апеляційним судом Закарпатської області — 1; Апеляційним судом Луганської області — 1 справу.

Загальна кількість нерозглянутих справ, за якими осіб тримають під вартою понад 6 місяців, становить 31 (стосовно 120 осіб).

Всього у 2011 р. за апеляціями на вироки та постанови місцевих судів до апеляційних судів надійшло 37933 справи (у 2010 році — 34235). Таким чином, в апеляційному порядку було оскаржено 18,7% винесених місцевими судами вироків і постанов.

У провадженні апеляційних судів у 2011 р. за апеляціями на вироки та постанови місцевих судів перебувало 41518 справ (у 2010 році — 37 300). Розглянуто 37260 справ.

Із порушенням установлених КПК строків апеляційними судами було розглянуто 882 справи, що становить 2,4% від загальної кількості розглянутих справ (у 2010 р. — 694, близько 2,1%).

Залишок на 1.01.2012  становив 4258 справ (у 2010-му — 3706). Переважно це справи, що надійшли із місцевих судів у листопаді — грудні 2010 р. і призначені до розгляду в апеляційному порядку на грудень 2010-го, січень — лютий 2011 р.

Причини нерозгляду справ у призначений судом першої інстанції день, а також відкладення слухання справ у апеляційній інстанції такі:

1) нез’явлення учасників процесу в судове засідання: засудженого, у тому числі невиконання постанови суду про його примусовий привід; недоставлення засудженого конвоєм, виправданого, прокурора, захисника, законного представника, потерпілого, інших учасників процесу (свідків, експерта, спеціаліста, перекладача);

2) виклик учасників процесу в судове засідання: засудженого, у разі надходження від нього відповідного клопотання; законного представника, захисника, участь яких визнано судом обов’язковою; інших учасників процесу (у разі оголошення судового слідства);

3) клопотання учасників процесу;

4) оголошення судового слідства;

5) витребування додаткових доказів;

6) хвороба судді-доповідача (якщо немає можливості передати справу іншому судді);

7) зайнятість судді-доповідача в першій інстанції;

8) особлива складність справи;

9) інші підстави (неознайомлення учасників судового розгляду (прокурора, захисника тощо) з матеріалами справи, самовідвід колегії суддів, неповідомлення учасників процесу).

Однією з причин тривалого строку перебування справ на апеляційному розгляді є оголошення розшуку засуджених, з’явлення яких у судове засідання є обов’язковим.

Строки розгляду кримінальних справ за апеляціями на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому стст.52⁵, 165², 165³, 177, 205, 236², 236⁶, 236⁸ КПК, визначені ст.382 КПК, згідно з якою апеляції на постанови суддів, винесені в порядку, передбаченому стст.52⁵, 165², 165³, 177, 205 КПК, розглядаються не пізніш як через 3 доби після їх надходження до апеляційного суду, апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому стст.236², 236⁶, 236⁸ КПК, розглядаються не пізніш як через 7 діб після їх надходження до апеляційного суду.

Найбільше справ цієї категорії розглянуто Апеляційним судом м.Києва — 2417, апеляційними судами Одеської (1512) та Донецької області (1435).

Межі строків

Кримінально-процесуальним законодавством, на відміну від цивільного процесуального, не передбачено, в який строк суд має розглянути кримінальну справу й постановити вирок чи інше рішення в ній. Є лише вимога щодо дотримання строків призначення кримінальної справи до попереднього та судового розгляду (в залежності від складності справи).

Так, згідно з ст.241 КПК справу має бути призначено до попереднього розгляду не пізніше 10 діб, а у разі її складності — не пізніше 30 діб із дня надходження до суду.

Згідно з ст.256 КПК справа повинна бути призначена до розгляду в суді не пізніше 10 діб, а у разі її складності — не пізніше 20 діб із дня попереднього розгляду.

Чинне законодавство не містить чіткого визначення терміна «розумний строк», натомість терміну «процесуальний строк» означає встановлений законом проміжок часу для вчинення процесуальних дій особами, які беруть участь у справі. Строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом або судом (якщо тривалість такого строку законом не передбачена).

Аналіз статистичних даних за 2011 р. свідчить, що до попереднього розгляду з порушенням вимог ст.241 КПК місцевими судами було призначено 1879 кримінальних справ (найбільше в Одеській, Рівненській, Львівській та Херсонській областях) та 4144 — з порушенням терміну призначення справи до судового розгляду, передбаченого ст.256 КК (найбільше в Харківській, Житомирській, Донецькій та Одеській областях). У відсотковому відношенні питома вага таких справ порівняно з загальною кількістю справ, провадження у яких закінчено, становить 0,93% та 2,04% відповідно. Слід зазначити, що випадків порушення строків, встановлених стст.241, 256 КПК, при розгляді апеляційними судами кримінальних справ по першій інстанції у 2011 р. виявлено не було.

Серед об’єктивних причин, що перешкоджають своєчасному призначенню справ до попереднього чи судового розгляду в межах строків, передбачених стст.241, 256 КПК, слід зазначити такі:

— перевантаженість суддів місцевих судів справами, які розглядаються в порядку КАС та ЦПК;

— неукомплектованість судів (у 2011 р. штатна кількість суддів апеляційних судів становила 1718 осіб, а фактична — 1455, штатна кількість суддів місцевих судів — 4830, фактична — 4249, тобто загальна кількість вакантних посад суддів становила — 844);

— тимчасова непрацездатність суддів.

До суб’єктивних причин слід віднести:

— неналежну організацію суддями розгляду справ;

— недостатній контроль за організацією роботи суду з боку голови суду.

Чинники оперативності

Вивчення та аналіз причин тривалого розгляду кримінальних справ за матеріалами, наданими апеляційними судами, співставлення цих відомостей зі статистичними даними щодо оперативності розгляду кримінальних справ дає підстави для висновку, що тривалий розгляд зумовлений як об’єктивними причинами, що не залежать від суду, так і суб’єктивними, які виникають з вини судді або у зв’язку з неналежною організацією роботи суду.

До об’єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ належать такі:

1. Невиконання процесуальних обов’язків учасниками процесу.

Ця причина є найбільш поширеною. Як правило, несумлінне ставлення до виконання процесуальних обов’язків виявляють представники захисту.

Крім того, є випадки перенесення судових засідань через нез’явлення прокурорів, народних засідателів, потерпілих, перекладачів або у зв’язку із заміною захисника (інколи неодноразовою).

2. Неявка свідків у судове засідання.

Одним із чинників, який перешкоджає суду вчасно розглянути справу, є нез’явлення в судове засідання свідків, що може бути ознакою низької правосвідомості населення.

Виконуючи вимоги закону про безпосереднє дослідження доказів у кримінальній справі, у тому числі допит свідків у суді, суди досить часто відкладають слухання справи для повторного виклику свідків, які не бажають з’являтися до суду, інколи застосовуючи до них примусовий привід (проте постанови про примусовий привід органи внутрішніх справ здебільшого не виконують).

У разі відкладення розгляду справ судді не завжди дотримуються вимог ст.292 КПК і не повною мірою використовують можливості розгляду справ за відсутності потерпілих та свідків (стст.290, 291, 306 КПК).

3. Невиконання органами внутрішніх справ постанов суду про вчинення окремих дій.

На жаль, не завжди виконуються постанови суду про примусовий привід свідків; привід підсудних, до яких застосовано запобіжних захід у виді підписки про невиїзд, у разі, коли інші підсудні перебувають під вартою; привід потерпілих, з’явлення яких до суду є обов’язковим.

Рівень виконання постанов про примусовий привід та судових доручень є стабільно низьким. Зокрема, рапорти із зазначенням причин, з яких неможливо забезпечити явку учасників судового процесу, часто надходять до суду вже після визначеної в постанові дати судового засідання.

Із боку органів прокуратури та МВС відсутній належний контроль за виконанням таких постанов суду, а судді, у свою чергу, не реагують на такі випадки окремими ухвалами.

Так, у провадженні Хмельницького міськрайонного суду з 13 квітня 2010 р. перебувала кримінальна справа (16 томів) за обвинуваченням М-ча Б.П., Р-ня А.О. (обох тримають під вартою), а також М-и І.П., Д-ко Л.В. за ч.3 ст.28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358 КК, а М-ча Б.П. — крім того, і за ч.4 ст.296 КК. У період із 26 січня до 26 липня 2011 р. суд 10 разів виносив постанови про привід свідків, які належним чином виконано не було, однак місцевий суд на це жодним чином не реагував, і лише 21.12.2011 у справі було винесено вирок.

Аналіз інших об’єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ буде наведено в наступній частині документа.