«Я на все згодна!»

Доводи про те, що позивачка не ознайомилася зі змістом угоди, не можуть бути підставою для визнання договору недійсними. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №522/2038/14, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України
Іменем України
Постанова

12 жовтня 2016 року        м.Київ                   №522/2038/14

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — ОХРІМЧУК Л.І., 
суддів: ГУМЕНЮКА В.І., ЛЯЩЕНКО Н.П., РОМАНЮКА Я.М., СІМОНЕНКО В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7, Особи 8, треті особи: Особа 9, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва Олена Володимирівна, про визнання заяви про згоду на укладення договору та визнання договору купівлі-продажу недійсними, за заявою Особи 8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.03.2016,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року Особа 6 звернулася до суду з позовом до Особи 7, Особи 8 про визнання заяви про згоду на укладення договору розірваною та розірвання договору купівлі-продажу квартири.

Позивачка зазначала, що 28.09.79 між нею та Особою 7 зареєстровано шлюб.

Відповідно до умов договору про співробітництво в інвестуванні будівництва від 7.10.96 Особа 7 уніс на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Єдвенчер» 136600 грн., що еквівалентно $81600 як інвестиції для будівництва квартири в будинку за Адресою 1, іншу частину вартості будівництва в розмірі $18000. сплатила мати позивачки Особа 9. Ці внески становили 70% від вартості квартири. За вказаним договором вартість квартири становила $142640, а вартість гаража — $6000.

ТОВ «Єдвенчер» не виконало належним чином усіх будівельних робіт і передало будинок за вказаною адресою українсько-американському спільному підприємству у вигляді ТОВ «Теком».

27.06.97 між Особою 7 і ТОВ «Теком» на Одеській універсальній товарній біржі GIP було укладено договір купівлі-продажу квартири в будинку за вказаною адресою за ціною 180382 грн.

Зазначена квартира була придбана за спільні кошти Особи 7 і Особи 6 в період шлюбу.

У травні 2010 року Особа 7 запропонував позивачці відчужити спірну квартиру Особи 11 за $350000. та отримав від останнього аванс у розмірі $10000., про що Особа 11 3.05.2010 склав розписку, за умовами якої він зобов’язався решту вартості квартири в розмірі $340000. сплатити на користь продавців протягом двох років та оформити право власності на неї після сплати зазначеної суми в повному обсязі. Продавці зобов’язалися звільнити та передати зазначену квартиру у власність покупця після виконання ним зобов’язань щодо сплати всієї суми вартості квартири. За таких умов позивачка була згодна відчужити спірну квартиру.

25.05.2010 Особа 6, уважаючи, що договір купівлі-продажу буде укладено за визначених у розписці умов, надала нотаріально посвідчену згоду на укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири.

Згодом позивачка отримала позовну заяву Особи 8 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку й копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між Особою 7 та Особою 8, згідно з яким остання набула право власності на спірну квартиру за ціною 48439 грн. 

З повним текстом  постанови можна ознайомитись на нашому сайті.