З надією на взаємність

Визнання рішень іноземних юрисдикцій ускладнюється відсутністю єдиного підходу з боку судів

Україні потрібна інституція, яка стежитиме за єдністю практики визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів та іноземних судів в Україні. А ще — час і кошти для належного навчання суддів впровадженню такої практики.

Ніякої конкуренції

Згідно зі ст.90 Цивільного процесуального кодексу іноземні судові рішення в Україні виконуються за наявності чинного міжнародного договору та за принципом взаємності. Про це колегам-правникам нагадав партнер «ЄПАП» Маркіян Ключковський на семінарі, що проводився з приводу визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів та іноземних судів в Україні.

Так, Україна не укладала відповідного договору з Великою Британією, і доки одна з країн не доведе, що взаємності між двома правовими системами немає, презумпція такої взаємності дозволяє виконувати рішення британських судів на території України. Прикметно, що саме український суд має переконатися у наявності чи відсутності такої взаємності, перш ніж визнати рішення іноземного суду на підставі цього принципу. Так само, перш ніж дати згоду на виконання арбітражного рішення, український суд з’ясовує дійсність третейської угоди.

Проблеми конкуренції між компетенцією міжнародних комерційних арбітражів та національних судів обговорили у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так, партнер австрійської ЮФ «Baier Attorneys at Law» Ерхард Бйом зауважив, що конкуренція між арбітражними та національними судами неможлива, оскільки арбітражі потребують допомоги національних судів для виконання їхніх рішень. У свою чергу британський королівський адвокат, баристер ЮФ «Essex Court Chambers» Річард Міллетт підкреслив важливість мирного співіснування задля уникнення антагонізму між арбітражами й національними судами.

Водночас міжнародні експерти, так само як українські судді, які взяли участь у семінарі, зійшлися на тому, що виконання рішень міжнародних арбітражів у країнах-підписантах має бути однаковим з точки зору норм Нью-Йоркської конвенції. Також потрібні час і ресурси, аби навчити суддів впровадженню такої практики.

Потреба в інтерпретації

Натомість застосування згаданої конвенції ускладнюється через використання процесуального національного законодавства країни при виконанні рішення міжнародного арбітражу. Зокрема, українські суди інколи змушені вникати в суть справи, аби переконатися в тому, що рішення іноземних інстанцій можуть поширюватися на конкретні правовідносини, доказова база була оцінена правильно тощо.

Так, якщо відповідач був повідомлений про арбітражне слухання неналежним чином, наприклад електронною поштою, всупереч домовленості в арбітражному застереженні, якщо він отримав у спадок борг і є при цьому громадянином України, а рішення іноземної інстанції зобов’язує таку особу сплатити цей борг, то законність подібних рішень є сумнівною.

Оскільки у визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, на думку міжнародних експертів, в Україні повинен існувати свій інститут, який інтерпретував би питання, що виникають. У Великій Британії, Німеччині, Швейцарії, до речі, є відповідні інституції, які регулюють питання інтерпретування норм міжнародного права з арбітражу.

Бажано було б створити подібну інституцію в нас і проводити навчання спеціалістів, які долучатимуться до її роботи. До того ж досить часто арбітражний суд може залучати міжнародних експертів для проведення перехресного допиту чи просити іноземних юристів надати доказову базу.

Як з’ясувалося під час другої сесії семінару, участь в якій узяв суддя Верховного суду Австрії Мітіас Неймейер, краще, щоб юристи надавали докази заздалегідь, а не з’ясовували обставини під час перехресного допиту, адже до складу арбітражу рідко входить експерт, який розбирається в нюансах національного законодавства тієї країни, з якої походить одна зі сторін.

Громадський порядок

За словами Е.Бйома, міжнародні норми не передбачають анулювання рішення міжнародного арбітражу через порушення громадського порядку в країні, де воно приймалося. Водночас громадський порядок є найбільш популярною причиною скасування рішення.

Якщо інший суддя розглядає арбітражне рішення, яке було до цього анульоване першим суддею, і постановляє протилежне, постає питання саме про уніфіковане застосування конвенції, бо будь-яке рішення має виконуватися саме на дотримання конвенції, вважає експерт. Якщо перший суддя, який скасовує арбітражний вердикт, користувався нормами національного законодавства саме щодо громадського порядку, то чим керувався другий суддя, котрий постановив виконати рішення міжнародного арбітражу? Чому концепція громадського порядку в Австрії та Швеції відрізняється від подібної в Україні та Казахстані?

На думку експерта, є країни, де такі норми використовують виключно для того, щоб блокувати виконання рішень, які були прийняті за кордоном. Водночас є такі держави, як Швейцарія, де в законі обмежуються можливості прийняття національними судами рішень на підставі порушення громадського порядку.

Зрозуміло, що Україна опинилася перед вибором, який узяти приклад. Від цього вибору залежатиме її інтеграція у світове співтовариство, інвестиційна привабливість та еволюція вітчизняного судочинства. Однак про це австрійські експерти тактовно промовчали.

Коментар «ЗiБ»

— Спілкуючись із суддею ВС Австрії, ми дійшли згоди, що їх касаційна судова практика повністю відповідає нашій. Зокрема, в тій частині, що суд має право з’ясовувати дійсність третейської угоди, волевиявлення сторін цього договору, якщо сторони арбітражної справи посилалися на це при вирішенні спору в арбітражному суді. Тобто національний суд може перевірити позицію сторони, приводячи рішення міжнародного арбітражу у виконання на території України.