Чому в парламенті з’явився проект про відповідальність за підрив авторитету влади та чи є загроза ухвалення подібних документів?
Законопроект, який установлював відповідальність за підрив авторитету влади, зник із Верховної Ради майже відразу після появи. Єдине, що він залишив на згадку про себе, це запитання «Коли можна очікувати наступної подібної ініціативи та чи погодяться в майбутньому нардепи підтримати її?».
Всі на одного
«У Верховній Раді зареєстровано законопроект, яким пропонується карати громадян за критику влади виправними роботами на строк до 2 років, арештом — до 2 місяців або позбавленням волі на строк до 3 років». Так вітчизняні ЗМІ відреагували на появу проекту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо захисту та збереження авторитету держави)» (№2225). Автором змін значився народний депутат від фракції ПП «Народний фронт» Костянтин Матейченко.
Звісно, пропозиція викликала резонанс як у суспільстві, так і в парламенті. Їх навіть порівняли за духом із «законами 16 січня». «Таке кричуще порушення права на свободу слова не може бути виправданим жодним чином, у тому числі потребами інформаційної безпеки держави. Якщо влада бачить проблеми в інформаційній сфері, то завжди може звернутися до медіа-спільноти для вироблення рішень, які не порушуватимуть стандартів свободи слова». Це цитата зі спільної заяви громадських рухів «Чесно», «Стоп цензурі» та «Реанімаційного пакету реформ».
Не зміг залишитись осторонь і Народний фронт. «Проект К.Матейченка є його особистою ініціативою й на засіданні фракції не обговорювався», — відхрестилася від причетності до законодавчої ініціативи свого колеги представниця фракції Вікторія Сюмар. При цьому вона пообіцяла, що фракція попросить нардепа відкликати проект.
Невдовзі ініціатива дійсно була відкликана, а прес-служба партії дала неочікуване пояснення: нардеп не мав наміру встановлювати відповідальність за критику влади, санкції мали застосовуватися за наругу над державними символами.
Зміни обмежуються фантазією
Найпростіший спосіб зрозуміти, які ж зміни насправді запропонував народний обранець, — почитати текст. Відповідно до нього санкції пропонується встановити за «суспільно небезпечні протиправні діяння, що посягають на авторитет України як суверенної держави, публічне паплюження, наругу, осквернення чи інші дії, спрямовані на підрив авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян України, та/або цинічне, зневажливе ставлення й неприйняття як окремих структурних елементів системи державного управління (її відповідних органів), так і держави в цілому, що в подальшому може тягнути за собою порушення усталених соціальних норм і правил організації суспільного й державного ладу та життя».
Здавалося б, у проекті дійсно немає жодного слова про відповідальність саме за критику влади, як повідомляли ЗМІ. Водночас і «державні символи», «прапор» чи «герб» так само не згадуються. Немає їх і в пояснювальній записці до проекту. Та й спеціальна стаття, присвячена нарузі над державними символами, у Кримінальному кодексі вже є.
Тому якби народні обранці ухвалили проект, то не виключено, що до відповідальності за новою статтею притягали б не тільки любителів палити чи зривати прапори. Якщо в тексті журналісти побачили санкції за критику влади, то що завадило б прокуратурі так само трактувати новації?
Кількість перейде в якість?
Звісно, не може не втішати реакція нардепів, які відразу відхрестилися від запропонованих змін. Схоже, більшість розуміє, що після економічних обмежень скорочення політичних свобод суспільство не витримає.
Водночас, як показує недавня історія, для ухвалення новацій їх загальна підтримка на початковому етапі не потрібна. Можна, наприклад, згадати проект «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини», який у парламенті VI скликання вніс член Партії регіонів Віталій Журавський.
Тоді так само представники більшості пояснювали, що це особиста ініціатива нардепа, яка не має нічого спільного з позицією фракції. «Це негативний та одіозний проект, в якого немає майбутнього. Багато хто з депутатів, як опозиційних, так і провладних, дуже б хотів, щоб така норма існувала, аби ніхто не смів відкрити на них рота... Та, попри бажання, ніхто не ризикне гратися з вогнем», — наголошував на безперспективності новацій тодішній позафракційний нардеп Тарас Чорновіл. Ці слова видавалися цілком логічними та обгрунтованими.
Однак уже за 2 місяці проект було ухвалено в першому читанні. Знайшлись і обгрунтування доцільності змін. «Якщо до тих матеріалів, які публікуються про посадових осіб, підходити з мірками об’єктивності, то норми, які містяться в проекті, не будуть нести для журналістів жодної загрози», — пояснював кореспонденту «ЗіБ» тодішній нардеп Дмитро Притика.
Водночас ЗМІ не повірили в те, що зміни їх не стосуватимуться, і лише після досить масштабних протестів від проекту відмовилися. Цей приклад демонструє, як швидко драконівські пропозиції можуть з неактуальної думки окремого нардепа перетворитися на цілком реальні нововведення. І чим частіше деякі народні обранці вноситимуть необдумані пропозиції, тим більша ймовірність того, що рано чи пізно хтось із високопосадовців подумає: а ідея не така вже й погана.
Поки що від закону про захист авторитету влади постраждав сам авторитет влади. І це свідчить про ще одну проблему сьогоднішнього парламенту. Нардепи, схоже, не до кінця розуміють, які зміни вони пропонують. Те ж саме стосується ухвалених законів. Після голосування парламентарі вже неодноразово давали суперечливі пояснення з приводу того, що саме вони підтримали.
В юридичних колах розповідають, що між деякими нардепами, котрі вперше пройшли до парламенту, існує негласне змагання: хто більше внесе законопроектів. Чи страждає від цього якість документів — питання відкрите.
Тому суспільство може сподіватися, що у фракціях принаймні відстежуватимуть появу одіозних документів і надалі так само проситимуть авторів відкликати їх.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!