«Фактично КПК здійснив революцію в правовій системі, що вплинуло на роботу всіх правоохоронних органів та судів»
Як відбувається процес очищення в органах прокуратури? Яка роль у системі кримінальної юстиції нині відведена прокуратурі? Чому за останній рік, незважаючи на те, що відбулася «революція гідності», збільшилася кількість корупційних злочинів? На ці запитання в ексклюзивному інтерв’ю «ЗіБ» відверто відповів перший заступник Генерального прокурора — начальник головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Микола ГЕРАСИМЮК.
«Органи прокуратури перебувають у стадії глибокого реформування»
— Миколо Володимировичу, нині в прокуратурі відбуваються кардинальні зміни, починаючи з оновлення керівництва й закінчуючи переглядом загальної політики. Які нові пріоритети роботи ГПУ?
— Наразі органи прокуратури перебувають у стадії глибокого реформування. Відбулася перша хвиля люстрації, з квітня 2015 року починає діяти новий закон «Про прокуратуру», деякі положення якого вже набрали чинності. Генеральний прокурор Віталій Ярема визначив пріоритети для кожного з напрямів прокурорської діяльності.
Не відкрию вам нічого нового, якщо скажу, що головним пріоритетом діяльності прокуратури є зміцнення стану законності та боротьба з проявами корупції.
— Напередодні парламентських виборів був прийнятий закон «Про прокуратуру», який позбавив ГПУ права здійснювати так званий загальний нагляд. Чи продовжує вона це робити нині?
— Дійсно, 14 жовтня 2014 року Верховна Рада ухвалила новий закон «Про прокуратуру», яким передбачено позбавлення прокуратури функції загального нагляду. Ви знаєте, що це була одна з основних вимог європейських інституцій.
За новим законом, прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини та громадянина, додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади й місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Проте необхідно розуміти, що 70% заяв і скарг, які надходили до органів прокуратури саме стосовно виконання цієї функції, тепер не зможуть бути прокуратурою розглянуті з ужиттям заходів реагування та проведенням перевірок.
Ми більше не займаємося питаннями перевірок підприємств, організацій, дотримання бюджетного, земельного, екологічного, транспортного законодавства тощо. Буквально днями ці зміни вже втілені у вигляді масштабної реорганізації в тому структурному підрозділі ГПУ, який займався раніше так званим загальним наглядом.
— Закон «Про очищення влади» підписано. Віталій Ярема неодноразово наголошував на негативному ставленні до нього через норму про колективну відповідальність. Утім, згаданий акт уже втілюється в життя. З якими складнощами в його реалізації довелося стикатися власне вам? Які, на ваш погляд, основні вади цього документа?
— Вибачте, але я не можу коментувати слова Генерального прокурора й не повинен цього робити. Звичайно, на мою думку, в цьому законі є низка невідповідностей і прогалин, зокрема й стосовно колективної відповідальності, про яку ви говорили. Але ми, як державний орган, не можемо не виконувати норм закону, він був прийнятий найвищим законодавчим органом країни, і це факт, що відбувся.
— А чи є резерви для заповнення вакансій, що з’являться після люстраційних заходів? Яких критеріїв дотримуватимуться в прокуратурі при наборі нових кадрів?
— Знову ж таки, кадрова політика — це зона відповідальності Генерального прокурора. Єдине, що можу сказати, це те, що люди масово подають звернення до суду стосовно поновлення на посадах, з яких були звільнені. Суд є незалежним органом, і ніхто не може впливати на прийняття ним рішень.
Окрім цього, при ГПУ діє консультативна рада, одним із завдань якої є також надання рекомендацій особам, які претендують на посади в органах прокуратури.
— Як відомо, ви здійснюєте нагляд за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією. Як за рік змінилася картина корупційних злочинів? Як вплинули на ситуацію події минулого року?
— Безумовно, події, що відбулися наприкінці минулого року та призвели до «революції гідності», вплинули на роботу органів прокуратури, зокрема і з питань протидії корупції. Не є таємницею, що саме корупція стала однією з причин, що викликали масові протести в Україні.
Загалом спостерігається стійка тенденція до зростання кількості корупційних злочинів. Таких порівняно з минулим роком стало на 2,2% більше. Насамперед це можна пояснити виявленням численних фактів зловживань колишніми представниками влади. Йдеться про понад 1000 фактів одержання неправомірної вигоди. Більш ніж на третину зросла кількість викритих корупційних правопорушень у бюджетній сфері — 397 (проти 252 торік). Упродовж 2014 року правоохоронні органи знешкодили 32 злочинні угруповання, причетні до корупції.
За результатами досудового розслідування впродовж 11 місяців 2014 року до суду направлено 1416 кримінальних проваджень (в яких ішлося про 2283 кримінальні правопорушення) стосовно 1614 осіб.
Зібрано докази винуватості й уже повідомлено про підозру колишнім голові Національного банку Сергію Арбузову, міністрові охорони здоров’я Раїсі Богатирьовій, міністрові агрополітики Миколі Присяжнюку та іншим особам, яких водночас оголошено в розшук. Під час розслідування цих злочинів значна увага приділяється виявленню та поверненню в Україну незаконно виведених активів колишніх високопосадовців.
Із представниками компетентних установ іноземних держав та міжнародних інституцій систематично проводяться зустрічі з метою організації ефективної співпраці щодо пошуку, арешту та повернення в Україну протиправно виведених державних активів та іншого майна. Унаслідок ужитих заходів від іноземних компетентних установ уже отримано інформацію про понад 170 рахунків українських екс-високопосадовців у банках Швейцарії, Ліхтенштейну, Австрії, Латвії, Кіпру, Великої Британії та інших іноземних держав, на яких заблоковано багатомільйонні активи.
«У 2014 році відкрито кримінальні провадження стосовно 16 суддів»
— У свідомості суспільства закарбувалася думка, що найбільш заангажованою та корумпованою в країні є судова влада. Можете спростувати чи підтвердити такий погляд?
— Навішувати ярлики та визначати найбільш чи найменш корумповані органи я не буду. Відзначу, що випадки виявлення злочинів, пов’язаних із корупцією, у судовій владі є. Всі вони розслідуються, стосовно них приймаються законні рішення.
Водночас є кримінальні провадження і щодо представників правоохоронних органів, службовців різних рівнів, тому робити однозначні висновки неправильно. Щоправда, не можна й не враховувати, що, за даними соціологічних досліджень, які містяться в прийнятій Верховною Радою в жовтні поточного року Антикорупційній стратегії на 2014—2017 роки, найкорумпованішою сферою українці вважають саме судову владу (66%).
Нині очевидно: судова система потребує повної реформації. Сподіваюся, що новий Уряд і парламент впораються із цим завданням і будуть прийняті та втілені в життя ті зміни, які допоможуть нам стати справжньою європейською державою.
— Чи є кримінальні провадження щодо керівників судів?
— Звісно, такі провадження є. У тому числі це стосується Вищого господарського та регіональних судів. Однак більш повної інформації дати не можу з огляду на таємницю слідства. Загалом у 2014 році відкрито кримінальні провадження стосовно 16 суддів.
— Постійно стикаючись із кримінальними правопорушеннями, ви, очевидно, спостерігаєте певну динаміку в їх скоєнні. У чому полягає складність виявлення таких правопорушень?
— Насамперед у тому, що вони мають високий рівень латентності. Найбільш ефективним шляхом виявлення такої категорії злочинів є оперативно-розшукова діяльність відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки. Для цього необхідні як людські, так і технічні ресурси, з одного боку, та неухильне дотримання вимог чинного законодавства щодо фіксування таких фактів — із другого. Взагалі, виявлення злочинів, зокрема про отримання неправомірної вигоди, не належить до безпосередньої компетенції прокуратури, для цього в державі є інші правоохоронні органи з їх потужними оперативними підрозділами.
Також серед складнощів можна виділити окремі недосконалості процесуального законодавства. Насамперед ідеться про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно суддів самими суддями. Нерідко в таких випадках спрацьовує так звана корпоративність суддівського корпусу різних рівнів.
Є й інші аспекти, але правоохоронні органи діють досить злагоджено та професійно, що сприяє ефективному виявленню й розслідуванню злочинів цієї категорії.
— Скажіть, будь ласка, чи змінився розмір хабарів? Хабарники стають нахабнішими чи «сором’язливішими»?
— У кожному окремому випадку розмір неправомірної вигоди різний та, як правило, залежить від рівня посадовця та обсягу його повноважень, які він може використати на користь третіх осіб за отримання такої вигоди. Проте будь-який факт отримання неправомірної вигоди є суспільно небезпечним, оскільки підриває віру людей в органи державної влади, що є неприпустимим. Тому за всіма фактами одержання неправомірної вигоди (хабара) має наставати невідворотне покарання незалежно від суми.
«Виявлення та розслідування злочинів з ознаками корупції, зокрема у власних лавах, є одним з найголовніших пріоритетів у роботі ГПУ»
— Не секрет, що організована злочинність як явище не може існувати без тісних зв’язків з інститутами державної влади. Чи вдалося вам за останній час викрити таку «співпрацю»? У чому вона полягає?
— Найкраще зв’язки організованої злочинності з органами державної влади ілюструють кримінальні правопорушення, вчинені колишніми високопосадовцями та пов’язаними з ними особами. Генпрокуратура розслідує цілу низку кримінальних проваджень за такими фактами, більшість із яких пов’язана зі скоєнням злочинів з ознаками корупції, про які я згадував раніше.
— Нещодавно Верховна Рада проголосувала за створення антикорупційного бюро. Наскільки ефективним, з вашої точки зору, буде таке утворення? Адже його діяльність перетинатиметься з діяльністю ГПУ.
— Законом, ухваленим 14 жовтня 2014 року, передбачена поява нового суб’єкта — Національного антикорупційного бюро, на яке покладаються обов’язки з попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень високопосадовцями та працівниками правоохоронних органів. Як функціонуватиме бюро й наскільки виправданим є його створення — покаже лише час.
Що стосується співпраці органів прокуратури та НАБ, то її чітко визначено чинним Кримінальним процесуальним кодексом. Органи прокуратури здійснюватимуть прокурорський нагляд (у тому числі у формі процесуального керівництва) за діяльністю новоутвореного правоохоронного органу, як того вимагає чинне законодавство (КПК, закони «Про прокуратуру», «Про Національне антикорупційне бюро України» тощо).
— Чи мали місце у вашій практиці справи, пов’язані зі зловживанням працівниками прокуратури своїм службовим становищем? Чи можете гарантувати, що ГПУ повністю позбулася «перевертнів у погонах»?
— Виявлення та розслідування злочинів з ознаками корупції, зокрема у власних лавах, є одним з найголовніших пріоритетів у роботі Генпрокуратури. Розпочаті Генеральним прокурором системні перетворення в органах прокуратури передбачають повне викоренення такого ганебного явища, як корупція.
Вже маємо перші результати притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних порушень низки працівників органів прокуратури, у тому числі центрального апарату ГПУ, вже 9 прокурорських працівників різних рівнів притягнуто до кримінальної відповідальності. Можу гарантувати, що ця робота триватиме й надалі, такі вимоги суспільства, Президента та керівництва Генпрокуратури.
«КПК працює, його прийняття стало важливою подією в правовому житті держави»
— Минула вже друга річниця застосування нового КПК. Чи вважаєте ви кодекс прогресивним? Чи допомогло його застосування оптимізувати роботу прокуратури?
— Загалом КПК працює, його прийняття стало важливою подією в правовому житті держави. Фактично він здійснив революцію в правовій системі України, що вплинуло на роботу всіх правоохоронних органів та судів.
Серед основних позитивних моментів можу виділити такі:
• спрощення процедури початку досудового розслідування та скасування інституту дослідчих перевірок і порушення кримінальної справи;
• забезпечення процесуальної рівності та змагальності сторін кримінального провадження;
• підвищення гарантій захисту прав підозрюваного, обвинуваченого та інших учасників процесу тощо.
Відзначу й появу принципово нових інститутів у кримінальному провадженні, особливо у сферах застосування запобіжних заходів, які є більш демократичними порівняно з попередньою редакцією кодексу. Водночас він не позбавлений недоліків, більшість із яких виявилися під час практичного застосування його положень. Наприклад, положення п.6 ч.2 ст.87 КПК, згідно з якими суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини й основоположних свобод отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, не враховують тієї обставини, що значну частину злочинів скоюють в умовах неочевидності, й на початковому етапі неможливо заздалегідь передбачити, яка особа за наслідками досудового розслідування буде визнана підозрюваним чи обвинуваченим. У такий спосіб орган досудового розслідування позбавляється можливості повноцінно досліджувати обставини вказаних злочинів, перевіряти версії їх скоєння, оскільки обмежений ймовірністю допиту серед інших і особи, котра в подальшому може бути визнана підозрюваним.
Навіть за наявності в слідчого, прокурора припущень щодо причетності певної особи до злочину (або при перевірці її можливої причетності до злочину в рамках висунутої версії, наприклад у зв’язку з існуванням у такої особи мотиву, особистої зацікавленості тощо) слідчий не може її допитати й у статусі підозрюваного через відсутність для цього достатніх, передбачених стст.42, 276 КПК підстав. За цих обставин слідчий взагалі не зможе допитати відповідну особу, а тільки отримати від неї за її згодою пояснення, які не є джерелом доказів.
Під час досудового розслідування злочинів певної категорії (масові заворушення, масові бійки, хуліганство тощо) ця норма є перешкодою для повноцінного проведення розслідування, і встановлені нею обмеження можуть призводити до порушень прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Такі неузгодженості непоодинокі. Водночас зазначу, що в Генпрокуратурі створена та працює робоча група, яка постійно вивчає проблеми в застосуванні нового КПК, узагальнює отримані результати та на цій підставі готує пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.
— Чи виправдав себе, на ваш погляд, інститут слідчих суддів, адже фактично він перебрав на себе частину колишніх обов’язків прокурорів?
— Ідея запровадження інституту слідчих суддів полягала в розширенні судового контролю на стадії досудового розслідування, що саме по собі є позитивним. Одначе практичне застосування цих положень виявило окремі недоліки.
Введення зазначеного інституту не позбавило прокурорів обов’язків стосовно погодження питань щодо обрання запобіжних заходів чи інших заходів забезпечення кримінального провадження, прийняття рішень про застосування яких віднесено до компетенції суду, а істотно загальмувало процес прийняття таких рішень і набрання ними чинності. Ці обставини не сприяють виконанню завдань кримінального провадження, насамперед щодо швидкого, повного розслідування. Наприклад, як я вже зазначав, це стосується надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно суддів самими суддями, що в силу певних обставин значно ускладнює процедуру збирання доказів.
Також не сприяє дотриманню розумних строків розслідування занадто широке коло процесуальних дій, на які необхідно отримувати згоду слідчого судді. Зокрема, КПК не визначено можливість проведення окремих негласних слідчих дій до постановлення ухвали слідчого судді. Так, відповідно до ст.250 КПК до постановлення ухвали слідчим суддею можуть бути проведені такі негласні слідчі дії, як спостереження за особою, річчю або місцем та встановлення радіоелектронного засобу. Водночас на практиці виникає також необхідність у проведенні інших негласних слідчих дій, як-от:
• аудіо-, відеоконтроль особи;
• контроль за скоєнням злочину;
• аудіо,- відеоконтроль місця, якщо на місці скоєння, продовження злочину з’являється інша особа (наприклад посередник), що має стосунок до скоєння підозрюваним злочину, але її особу до початку проведення негласних слідчих дій не було встановлено або про її існування не було відомо.
Практика показала, що прийняття рішень про застосування низки заходів забезпечення кримінального провадження саме слідчим суддею є недоцільним і невиправданим.
«Прокурор, незважаючи на всі особливості професії, повинен уміти мислити нестандартно»
— Кожна професія, а відповідно й посада, вимагає від людини наявності певних рис характеру та якостей. Яким, з вашого погляду, має бути справжній прокурор?
— Моральні якості прокурора повинні бути високими. Він має бути принциповим, поєднувати виконання своїх професійних обов’язків із громадянською мужністю та справедливістю.
Рисою, необхідною для прокурора, є виявлення ініціативи в роботі та безумовна повага до Закону, сприяння своєю діяльністю утвердженню верховенства права. Що стосується якихось нешаблонних речей, то, на мою думку, прокурор, незважаючи на всі особливості професії, повинен уміти мислити нестандартно задля досягнення цілей та виконання завдань.
— Чи трапляється серед прокурорів професійна деформація? У чому вона полягає?
— Професійна деформація — це явище, властиве, на жаль, багатьом сферам діяльності. Знати про професійну деформацію фахівця необхідно, оскільки це може позначитися на суспільних відносинах. Проте я, на щастя, не стикався з вираженими проявами профдеформації прокурорів.
— Як ви гадаєте, чому досить тривалий час посада в прокуратурі ототожнювалася з прибутковим місцем? Чи змінилося нині ставлення суспільства до правоохоронних органів і прокуратури зокрема? Чи не втратила ГПУ довіру?
— На мою думку, в цьому питанні в суспільстві склався певний стереотип. На жаль, у системі органів прокуратури є достатньо несумлінних працівників, які порочать її ім’я. Але, повірте, такими є не всі.
Чомусь прийнято вважати, що якщо людина працює в прокуратурі, то вона обов’язково є мільйонером, у неї величезні статки. Це не так. Ще однією проблемою є низька заробітна плата прокурорів, особливо на місцях, що може спонукати деяких працівників брати хабарі. Сподіваюся, що новий закон «Про прокуратуру» хоч якоюсь мірою виправить цю ситуацію.
— Невдовзі ми зустрічатимемо Новий рік. Що б ви побажали своїм колегам та іншим нашим читачам? Яким для України, з вашої точки зору, стане 2015 рік? До чого треба прагнути владі й суспільству?
— Мені хотілось б побажати як колегам, так і вашим читачам, щоб у наступному році нас очікувало якомога менше потрясінь і суспільству нарешті вдалося досягти певного консенсусу, що дозволило б більш урівноважено підійти до процесів глибоко реформування нашої країни.
Микола ГЕРАСИМЮК народився 7 липня 1969 р. в м.Гайсині, Вінницької обл.
У 1993 р. закінчив Український інститут інженерів водного господарства та отримав диплом інженера-економіста за спеціальністю «економіка та управління в галузях агропромислового комплексу».
У 2000 р. отримав диплом Львівського національного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «Правознавство».
З 2000 р. — помічник прокурора м.Рівного.
Протягом 2002—2007 рр. займав відповідальні посади в Генеральній прокуратурі.
У 2007 р. — призначений заступником Генерального прокурора.
У 2014 році — призначений на посаду прокурора м. Києва.
З червня 2014 р. працював на посаді першого заступника Генерального прокурора.
P.S. Коли номер готувався до друку, стало відомо, що М.Герасимюк був звільнений з посади заступника Генерального прокурора за власним бажанням.
Матеріали за темою
Коментарі
Новий КПК України фактично знищив більшість прав і свобод . І зокрема право громадянина на захист від свавілля прокуратури та міліції. Чого варта ч.1 ст.303КПК України без права оскарження самоду…