Чи повинен прокурор вносити гроші на депозит у разі витребування землі в добросовісного набувача, скаже ВП ВС

Зворотна дія стст.390, 391 ЦК щодо умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна у справах про його витребування встановлена лише щодо справ, які розглядаються судами першої інстанції, до дня ухвалення судом рішення.

Такої позиції дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду, передаючи на розгляд Великої палати ВС справу №910/4258/25 для вирішення виключної правової проблеми стосовно ретроспективного застосування закону №4292-ІХ, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі прокурор звернувся із позовом, в якому просив, серед іншого, усунути перешкоди власнику — територіальній громаді Києва — в користуванні та розпорядженні землями загального користування в урочищі Протасів Яр у столиці, на яких облаштовано парк культури та відпочинку.

Суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху, встановивши строк для усунення її недоліків, зокрема, шляхом надання експертно-грошової оцінки земельної ділянки, а також внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості ділянок та сплати судового збору.

Прокурор частково усунув недоліки, сплативши судовий збір у розмірі понад 1 млн грн. Натомість зазначив, що закон «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX набув чинності після його звернення до суду (9.04.2025), а тому є безпідставним є застосування ч.6 ст.164 ГПК, яка не має зворотної дії у часі.

Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу про повернення позовної заяви, вказавши, що норми ГПК підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії — звернення прокурора з позовом до суду (тобто, станом на 4.04.2025).

Колегія КГС, передаючи справу на розгляд ВП ВС, констатувала, що ця справа містить виключну правову проблему щодо комплексного застосування ст.164 ГПК та стст.390, 391 ЦК, яка може бути сформульована таким чином:

1) чи підлягає застосуванню ч.6 ст.164 ГПК у чинній редакції до позовів, поданих з дотриманням вимог ст.164 ГПК у редакції, чинній станом на дату звернення з відповідним позовом до суду, з урахуванням того, що вказана стаття є нормою процесуального права?

2) у разі, коли з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади звертається прокурор як самостійний позивач:

яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги ч.6 ст.164 ГПК про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.11 закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об’єкта?

законом №4292-ІХ передбачено компенсацію добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тому чи має саме прокурор як самостійний позивач, а не вказані органи, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог ч.6 ст.164 ГПК?

3) чи підлягає застосуванню ч.6 ст.164 ГПК у чинній редакції в разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі ст.387 ЦК (у недобросовісного набувача)?

4) чи підлягає застосуванню ч.6 ст.164 ГПК у чинній редакції у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором, а державним підприємством, установою, організацією тощо, які є володільцем спірного майна на праві оперативного управління або господарського відання?

При цьому колегія вважає, що з урахуванням змісту ч.3 ст.3 ГПК зворотне застосування не допускається для норм процесуального права (ст.164 ГПК) у разі прийняття судом першої інстанції справи до свого провадження до набрання чинності законом №4292-ІХ.

Закон і Бізнес