Фиктивное восстановление

Как война стала ширмой для злоупотреблений

За фасадом официальных заявлений – судебные определения, технические нарушения, игнорирование предупреждений и молчание ответственных. В центре — 25 млн грн. гуманитарной помощи, израсходованной не по назначению. И Черниговская городская власть, которая организовывала процесс, подписывала акты и якобы не заметила ржавых труб вместо новых. К сожалению, эта статья не об ответственном управлении, а о фиктивном восстановлении, сговоре под прикрытием войны и многомиллионных злоупотреблениях, замаскированных заботой о критической инфраструктуре.

Відправною точкою стала публічна історія про ТЕЦ у Чернігові. Після того, як компанія-орендар фірма «Технова» заявила про неможливість самостійного відновлення станції та подала заяву про дострокове розірвання договору, міська влада прийняла рішення: провести відновлення об’єкта самостійно. У жовтні 2022 року Чернігівська міська рада офіційно визначила дату припинення оренди — 31 березня 2023 року.

Але вже до цього, у грудні 2022-го, міськрада вирішила частково розпочати роботи на ТЕЦ, та уклала договір із приватною фірмою на суму понад 25 млн грн. Джерело фінансування — Міжнародний комітет Червоного Хреста. Ремонт мав бути швидким і якісним. Але насправді став кримінальною справою.

Хто і як ухвалював рішення?

Після масованих обстрілів Чернігова влітку 2022 року ТЕЦ зазнала значних ушкоджень. За висновками Інституту теплоенергетичних технологій (ІТЕТ), загальні збитки сягнули 803 млн грн. На підставі цих висновків Чернігівська міська рада затвердила відповідну програму відновлення — саме вона стала базою для подальших рішень і витрат.

Серед найбільш постраждалих об’єктів був паливний конвеєр — критично важливий елемент, без якого ТЕЦ не може працювати на вугіллі. Саме його відновлення лягло в основу договору, укладеного в грудні 2022 року.

Ремонт — без контролю

9 грудня 2022 року Чернігівська міська рада уклала договір №375/09/1222 із фірмою «Котлотурбопром» на суму 25,4 млн грн. Попри те, що юридично станція ще перебувала в оренді, місто повністю взяло на себе функцію замовника, не чекаючи формального завершення оренди. Усі роботи повністю фінансувалися за рахунок Міжнародного комітету Червоного Хреста, тобто за рахунок благодійної міжнародної допомоги, яка мала піти на швидке та якісне відновлення критичної інфраструктури міста, постраждалої від обстрілів.

Згідно з умовами договору, компанія «Технова», як ще діючий на той час орендар ТЕЦ, мала лише надати доступ до об’єкта. Ключові рішення, підписання документів, контроль за якістю та відповідальність за результат були повністю на полі гри міської влади та її підрядника.

Що виявило слідство

Судові документи — не припущення. Йдеться про встановлені факти.

Матеріали кримінального провадження свідчать: замість нового обладнання, як було передбачено проєктом і зазначено в кошторисі, підрядна організація встановила вживані елементи, які не відповідають технічним умовам.

Труби — з явними ознаками корозії. Арматура — не нова. Частини конструкцій — пошкоджені, зношені, або взагалі такі, що не призначені для повторного монтажу.

Але в офіційній документації, що передавалась для закриття актів і освоєння коштів, усе це фігурує як «нове обладнання».

Результат — завищені витрати на понад 6 млн грн.

Це не оцінка зі сторони. Це — факти, зафіксовані у відповідних ухвалах суду, відкритих у Єдиному реєстрі. На підставі встановлених обставин правоохоронні органи повідомили про підозру директору фірми «Котлотурбопром». Також слідством було встановлено, що в.о. Чернігівського міського голови, саме який був уповноваженою особою на прийняття робіт та обладнання, неналежно виконуючи свої службові обов’язки, без залучення офіційного технічного нагляду та проведення огляду, підписав акти вартості устаткування та виконаних робіт.

«Технічний нагляд» — як фікція

Негласний технічний нагляд за ходом робіт здійснювали працівники АТ «Облтеплокомуненерго» та КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради. Це були саме ті посадові особи, що мали забезпечити дотримання технічних вимог, перевірку обладнання й чесність процесу виконання. За матеріалами слідства, саме посадові особи вказаних підприємств умисно приховали факт встановлення вживаного, зношеного обладнання — замість передбаченого нового, а в.о. Чернігівського міського голови підписав документи на прийняття поставленого обладнання без фактичного здійснення його перевірки.

Це — не про помилку. Це — про систему.

Про внутрішню змову між підрядником і технічними кураторами, які, попри свій обов’язок контролювати якість, натомість фактично стали співучасниками схеми.

Кошти Міжнародного комітету Червоного Хреста — довіру до яких Україна має захищати кожною дією — були використані в сумнівному ремонті з фіктивними актами.

Це вже не просто «службова недбалість». Це — корупція у своєму найгіршому вигляді.

В умовах війни. Під прикриттям турботи про критичну інфраструктуру.

Корупція — не випадковість

Це — не перший випадок. Вищий антикорупційний суд уже розглядає іншу справу — закупівлю трансформатора для тієї ж ТЕЦ. Завищення ціни — понад 15 млн грн. Обвинувачений — заступник Чернігівського міського голови. Схеми різні, але суть одна: нецільове використання грошей під прикриттям війни.

Тож, вочевидь, наявність корупційних схем в Чернігівській міській раді під час війни — це не поодинокі випадки, а системність.    

Тобто знову обставини встановлені слідством та відображені факти в судових рішеннях. Знову закупівля. Знову кошти на відновлення.

Роль орендаря: не мав впливу, але мовчати не став

Попри те, що компанія Технова на момент проведення ремонту не була замовником робіт чи учасником процесу, вона надіслала офіційні листи з попередженнями. У них ішлося про ймовірні технічні загрози: корозію, зношені труби, відсутність фіксації. Однак, жодної відповіді. Ні від підрядника, ні від міської влади. Листи залишилися без реагування.

Урок і виклик

Це розслідування — не про одну ТЕЦ і не про одну закупівлю. Йдеться про те, як під прикриттям війни ухвалюються рішення без контролю, як гроші міжнародних партнерів освоюються без відповідальності. І як «відновлення» стає ширмою для банального дерибану.

Коли кошти Червоного Хреста — міжнародної гуманітарної організації, яка допомагає Україні в найтемніші дні війни — витрачаються не на реальне відновлення, а на закупівлю «нового» обладнання з металобрухту, це вже не просто службова недбалість. Це — удар по репутації країни.

Довіра до України, як до партнера, будується роками, а втрачається — одним фальшивим актом виконаних робіт. Якщо в тилу відбувається підміна нових труб на старі, а на папері це виглядає як якісний ремонт, то постає питання: а куди йдуть кошти, які світ надсилає для нашого відновлення? У цій історії йдеться не лише про ТЕЦ, не лише про одне місто. Йдеться про довіру, яка є не менш важливою за зброю.

Тому останнє слово — за слідством. Але перше слово — за громадою. Бо люди мають право знати правду. Не замовну. А документальну. І ця правда — вже зараз лежить у відкритих реєстрах.

Закон і Бізнес