Типичный произвол

Неправомерные действия следователей при вручении подозрения: чем реально защититься

Процедура уведомления о подозрении является одним из ключевых этапов уголовного производства. Однако на практике часто происходят нарушения со стороны органов досудебного расследования, которые могут существенно повлиять на дальнейшее течение дела, а также на права и свободы подозреваемого. Рассмотрим типовые неправомерные действия следователей при вручении подозрения, правовые средства защиты и актуальную судебную практику.

Правові підстави вручення підозри

Відповідно до вимог ст.276 Кримінального процесуального кодексу, повідомлення про підозру здійснюється у випадках, якщо зібрані докази дають достатні підстави вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення.

Які права має особа при отриманні підозри

Особа, після набуття статусу підозрюваного, має ряд прав, передбачених ст.42 КПК, зокрема:

право знати суть підозри;

право на захисника;

право не свідчити проти себе;

право на ознайомлення з матеріалами справи;

право на оскарження дій слідчого, прокурора тощо.

Поширені порушення під час вручення підозри

На практиці зустрічаються такі типові порушення:

1. Відсутність належного оформлення повідомлення про підозру

Форма і зміст повідомлення про підозру передбачено в ст.277 КПК. Таке повідомлення має містити:

прізвище та посаду слідчого чи/або прокурора який здійснює повідомлення, а також його підпис;

формулювання підозри (із зазначенням обставин правопорушення);

правову кваліфікацію дій;

роз’яснення прав особи, передбачених ст.42 КПК;

прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство особи, якій вручається підозра;

номер кримінального провадження.

Невідповідність повідомлення про підозру вказаним вимогам є підставою для визнання такого повідомлення незаконним та його скасування.

2. Вручення підозри належним чином

У деяких випадках повідомлення про підозру надсилається поштою на застарілу чи помилкову (неналежну) адресу підозрюваного або передається через інших осіб, які не мають повноважень передавати повідомлення, наприклад працівників ОСББ, які працюють неофіційно, строк повноважень яких завершився, або які не обслуговують будинок, в якому проживає підозрюваний.

В результаті, оскільки особа фактично не набула статусу підзорюваного, таке повідомлення про підозру є незаконним, як і проведення з підозрюваним усіх слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

3. Порушення вимог щодо дати та часу вручення

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором (ч.1 стст.278 КПК). Таким чином, якщо дата вручення і складання повідомлення про підозру відрізняються, це є підставою визнання вручення повідомлення про підозру незаконним.

4. Тиск на підозрюваного

Іноді правоохоронці, користуючись юридичною необізнаністю особи, вчиняють моральний або психологічний тиск під час вручення підозри, який супроводжується примушуванням до визнання вини чи дачі показань, що порушує ст.18 КПК та є кримінально-караним діянням.

5. Порушення права на захист та правову допомогу.

Відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.46 КПК, якщо підозрюваний заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник з центру надання безоплатної правової допомоги постановою слідчого або прокурора.

Іноді слідчі через свою необізнаність вказаної норми КПК, ігнорують заперечення підозрюваного щодо проведення процесуальних дій без захисника. Для прикладу, слідчий може запросити для участі в проведенні процесуальної дії двох понятих чи здійснити відеофіксацію такої процесуальної дії. Однак, в будь-якому випадку, незалучення захисника та ігнорування вказаної норми КПК не лише призводить до визнання недопустимими доказів, здобутих внаслідок проведення такої процесуальної дії, а ще й є кримінально-караним діянням через грубе порушення права особи на захист.

Як захиститися від неправомірних дій

1. Залучення адвоката

Найбільш ефективним способом є негайне залучення адвоката. Важливо не лише усно заявити клопотання про негайне надання можливості скористатися правовою допомогою захисника, а і невідкладно подати письмове повідомлення слідчому про відмову від проведення будь-яких слідчих (розшукових) чи процесуальних дій без участі захисника. Таке повідомлення, за можливості, необхідно зареєструвати в канцелярії органу досудового розслідування із відміткою на другому екземплярі про дату і час прийняття повідомлення.

2. Оскарження повідомлення про підозру

Відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.303 КПК, захисник чи підозрюваний має право оскаржити повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Звертаю увагу, що ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, що передбачено ч.2 ст.309 КПК.

Чинний КПК не обмежує сторону захисту в підставах для оскарження повідомлення про підозру. Такими підставами можуть бути як процесуальні порушення під час вручення повідомлення про підозру, так і необґрунтованість підозри через відсутність в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, відсутність події кримінального правопорушення або непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення, у вчинення якого він підозрюється.

3. Відеофіксація порушень

Рекомендується здійснювати відеофіксацію вручення підозри, за допомогою власних технічних засобів, або ж заявити клопотання про здійснення відеофіксації слідчим чи прокурором. Також рекомендується робити фотокопії всіх отриманих документів, що може допомогти захиснику, у випадку втрати паперових примірників.

4. Ініціювання притягнення слідчого чи прокурора до дисциплінарної відповідальності

Подання скарги на дії чи бездіяльність слідчого до органів внутрішньої безпеки чи до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, з метою проведення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

5. Звернення зі скаргою до ЄСПЛ

Дієвим механізмом захисту від незаконного затримання є використання правила 39 Регламенту Європейського суду з прав людини цей, згідно з яким Суд може застосувати тимчасові заходи, які є обов’язковими для держави у випадку, якщо Суд дійшов до висновку, що скарга належним чином обґрунтована та заявник буде мати дійсно серйозний ризик незворотної шкоди у разі, якщо захід не буде застосовано. Фактично правило 39 — це наказ для уряду певної країни негайно вдатися до певних дій.

6. Звернення до ДБР чи ОГП з заявою про злочин

Підставами для подання заяви є:

відмова у допуску адвоката;

вручення підозри без присутності адвоката за наявності відповідного клопотання чи заперечення;

психологічний тиск на підозрюваного, з метою відмови від захисника чи примушування до визнання вини та дачі показань;

незаконне вилучення документів у адвоката або перешкоджання доступу до клієнта;

приховування факту вручення підозри від захисника.

Дії правоохоронців можуть мати ознаки злочинів, передбачених стст.397, 365 (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу), 366 (службове підроблення), 367 (службова недбалість), 371 (завідомо незаконне затримання), 372 (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності), 373 (примушування давати показання), 374 (порушення права на захист) та ст.397 (вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника) Кримінального кодексу.

У таких випадках слід подавати заяву про злочин до Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора.

Якщо заяву слідчі чи прокурори не вносять до ЄРДР — подається скарга до слідчого судді, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.303 КПК.

Таким чином, відкривається широкий простір для маневрів в рамках не лише кримінального провадження, в якому особа має статус підозрюваного, а і в інших провадженнях, де варто отримати статус потерпілого від дій правоохоронців та ініціювати проведення відповідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій. 

7. Визнання доказів недопустимими

Вищевказані порушення під час повідомлення про підозру можуть, в подальшому, бути підставою для визнання судом недопустимими доказів в порядку ст.87 КПК, як такі що отриманні з грубим порушенням права людини на захист чи іншими істотними порушеннями вимог КПК.

Судова практика

Судова практика в Україні демонструє, що порушення процедури вручення повідомлення про підозру можуть призвести до визнання такого повідомлення незаконним, а також до визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок таких порушень. Нижче наведено приклади судових рішень, які ілюструють різні аспекти цієї проблематики.

1. Відсутність належного оформлення повідомлення про підозру

У справі № 752/9795/19 від 26.02.2020 слідчий суддя встановив, що повідомлення про підозру не містило дати складання, підпису слідчого та прокурора, а також не були зазначені права підозрюваної. Суд дійшов висновку, що при повідомленні особі про підозру не була дотримана процедура її вручення, а зміст підозри не відповідав вимогам ст.277 КПК.

2. Вручення підозри неуповноваженою особою

У справі № 554/6660/19 від 10.02.2020 суд встановив, що повідомлення про підозру було вручено особою, яка не мала на це повноважень. Зокрема, підозра була вручена в.о. військового прокурора Центрального регіону України, який не був процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні. Суд визнав таке вручення незаконним.

3. Порушення строків досудового розслідування

У справі № 404/8582/18 від 06.03.2020 суд скасував повідомлення про підозру через те, що воно було вручено після закінчення строків досудового розслідування, що є порушенням процесуального порядку.

4. Вручення підозри без належного повідомлення особи

У справі № 953/7047/23 від 15.03.2024 Київський районний суд м. Харкова дійшов висновку, що дотримання прав особи при врученні їй повідомлення про підозру полягає не лише у фактичному врученні документа, а й у вжитті органом досудового розслідування всіх можливих заходів для того, щоб особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення та суть викладених у ньому обставин.

5. Відсутність обґрунтованості підозри

У справі № 759/4471/19 Святошинський районний суд м.Києва встановив, що повідомлення про підозру не містило часу та місця вчинення кримінального правопорушення, а також не було чітко зафіксовано фактичні обставини події, підтверджені доказами. Суд визнав таке повідомлення необґрунтованим.

Ці приклади судової практики свідчать про важливість дотримання процесуальних норм під час вручення повідомлення про підозру. Порушення таких норм може мати серйозні юридичні наслідки, включаючи визнання зібраних доказів недопустимими та скасування повідомлення про підозру.

Висновки

Процедура вручення повідомлення про підозру є критично важливою з точки зору забезпечення прав підозрюваного. Будь-яке порушення – це не лише підстава для визнання доказів недопустимими і підозри незаконною, а й можливість для використання таких порушень на користь захисту. Ефективний захист можливий лише за умови активного використання правових механізмів, передбачених законодавством України.

Закон і Бізнес