Конфликт с добродетелью

ВККС требует перезагрузки из-за резонансных разоблачений в отношении ее членов

Работу обновленной ВККС постоянно сопровождают громкие разоблачения – от наличия гражданства рф у отдельных членов до вмешательства в работу системы для проведения квалифоценивания. И каждый такой факт бросает тень на добродетель всего состава комиссии.

Справи в інтересах доньки і чоловіка?

Черговий резонанс отримало журналістське розслідування стосовно члена ВККС, а раніше судді Тернопільського апеляційного суду у відставці Галини Шевчук.

Як свідчить її ж декларація родинних зв’язків, її чоловік — Федір Шевчук, після звільнення з посади у Державній судовій адміністрації, працював спочатку у ТОВ «Корпорація Агропродсервіс», а потім — у Приватному агропромисловому підприємстві «Агропродсервіс», про що свідчить, зокрема, і декларація про доходи Г.Шевчук, де вказані отримані її чоловіком кошти від зазначених підприємств (наприклад — за 2018 рік).

Звісно, що факт роботи чоловіка у вказаних підприємствах не є ознакою недоброчесності. Однак, ці підприємства мали й судові спори, які розглядалися у тому самому апеляційному суді, де працювала Г.Шевчук і входила до складу колегій, які слухали апеляційні скарги. Так, наприклад, постановою від 22.05.2018 у справі №594/402/17 колегія відхилила апеляційну скаргу ТзОВ «Мрія Центр» до ПАП «Агропродсервіс». Були й інші справи, що стосувалися оренди землі, які також потрапляли на розгляд колегій за участі Г.Шевчук.

Для стороннього спостерігача очевидно, що за таких обставин виникає конфлікт інтересів. Зі слів судді під час співбесіди у межах конкурсу до в ВККС, вона повідомляла про наявність такого конфлікту інтересів, але, мовляв, сторони не висловилися проти того, аби вона продовжувала участь у розгляді справи. Утім, за наявною інформацією, звукозаписи засідань у вказаних справах не підтверджують, що суддя оголошувала таку інформацію сторонам, що суперечить законодавству про боротьбу з корупцією.

А у 2022 році колегія Тернопільського АС відкрила провадження у справі №607/21208/21 за скаргою адвоката Тетяни Середзінськоі, яка є… донькою судді. До речі, наразі донька Г.Шевчук наразі претендує на посаду в тому ж апеляційному суді, де працювала її мати.

Більше того, вказані факти не знайшли відображення у деклараціях доброчесності Г.Шевчук, які подавалися нею за 2017, 2018 та 2022 роки. Тобто, у цих документах кандидат у члени ВККС не вказала, що їй доводилося приймати участь у розгляді справ в умовах конфлікту інтересів і вона їх врегульовувала у порядку визначеному законом.

Чому ці факти залишилися без реагування конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів ВККС, — це вже питання до ретельності перевірки претендентів. Адже це не єдиний випадок, коли КК виявилася неспроможною провести повну перевірку відомостей про кандидатів. І про це свідчать інші загальновідомі факти.

Громадянство рф і дві квартири

Так, наприкінці березня цього року ВККС звільнила зі свого складу та позбавила посади очільника Романа Ігнатова, якого спецслужби викрили у наявності російського громадянства.

Утім, як відомо, у грудні минулого року ВККС отримала листи від СЗР та СБУ про те, що Р.Ігнатов має російське громадянство. Згодом, у ВРП офіційно підтвердили надходження листа від слідчого ДБР, в якому, серед іншого, зазначено, що «під час спеціального оброблення інформації з відкритих джерел отримано відомості стосовно особи, чиї установчі дані співпадають з установчими даними громадянина України Ігнатова Р.М. про його російське громадянство.

На початку лютого ВККС заслухала звіт робочої групи, яка не змогла спростувати факт набуття громадянства рф очільником ВККС, пославшись на відсутність дипломатичних відносин з рф. Як вважають експерти, таке рішення ухвалене з метою, аби не визнавати помилки, якої припустилася конкурсна комісія з міжнародними експертами у складі, що здійснювали добір членів ВККС.

Водночас, сам факт подання Р.Ігнатовим заяви про звільнення та на тлі згаданого розслідування спецслужб дає підстави стверджувати, що реальною причиною такого кроку є виявлене російське громадянство.

Також у складі ВККС залишається ще один імовірний носій громадянства рф — Сергій Чумак. Згідно з офіційною біографією, він до 12.11.1996 навчався у Ростовському державному університеті і як його випускник мав проходити практику. Тож, вірогідно, був працевлаштований у правоохоронних органах чи органах юстиції рф. Адже пізніше під час працевлаштування в Україні не пред’явив трудову книжку, де ці факти могли бути відображені, після чого була заведена нова — вже в Україні. Але лише згідно з відміткою в дипломі він пройшов виробничу практику.

Наявна трудова книжка заведена тільки 21.10.1997 — під час працевлаштування в Україні, де першим записом зазначено, що з 16.10.1997 він розпочав роботу в органах прокуратури Донецької області. Нічого про період з 12.11.1996 до 16.10.1997 не вказав він і у власноруч складеній біографії.

Водночас, певні сумніви у доброчесності С.Чумака породжують й дві квартири, придбані суддею та його дружиною за 4 роки. Але і це не завадило стати членом ВККС, попри прискіпливість конкурсної комісії до інших кандидатів.

Нагадаємо, що у щорічній декларації за 2022 рік, С.Чумак вказав квартиру в Донецьку загальною площею 62,6 м², яку він придбав у червні 2011 року, за 95.898 грн. або $12.000. А через 4 роки, перевівшись до Дніпропетровського апеляційного адмінсуду, його дружина — Світлана Потоцька — стає власницею квартири у м.Дніпро, загальною площею 52,7 м², заплативши за неї 148.199 грн. або $6500.

При цьому, під час співбесіди один із членів КК теж був здивований ціною придбаної квартири, вказавши, що за наявною інформацією вартість аналогічних квартир у Дніпрі в 3—4 рази більше, ніж та, за яку «пощастило» придбати квартиру С.Чумаку. Та, схоже, його колеги вирішили не придавати цьому фактові значення. Можливо, тому, що кандидатів-суддів і без того бракувало, а можливо, з якихось інших міркувань.

«Позаштатна» ситуація

Нарешті, останній інцидент із проведенням кваліфікаційного іспиту також викликає недовіру до спроможності ВККС належно виконувати свої повноваження. Зокрема, в частині здатності забезпечити незалежне оцінювання суддів через вади в роботі системи автоматизації робочих процесів інформаційно-комунікаційної системи ВККС та її захисті від стороннього втручання (див., зокрема, «Іспит з недовірою», «ЗіБ» від 19.07.2024 та «Знехтуваний захист», «ЗіБ» від 11.07.2024).

Тож відкритим залишається питання можливості реалізації ВККС вказаних повноважень до завершення процедури створення (оновлення) КСЗІ інформаційно-комунікаційної системи ВККС, яка за оптимістичного сценарію має завершитись не раніше 13.10.2024. Хоча у самій комісії, схоже, не вбачають в тому проблеми…

Наведені факти щодо окремих членів комісії ставлять під сумнів моральне право ВККС визначати доброчесність інших суддів. Адже в її складі залишаються особи, які приховали певні обставини своєї біографії або не змогли розвіяти сумніви в їх доброчесності. І хтозна, чи стосується це тільки вказаних членів ВККС, чи, можливо, є й інші, чий попередній шлях конкурсна комісія перевірила не достатньо прискіпливо.

Водночас, наразі немає жодних гарантій, що «позаштатна» ситуація в межах кваліфоцінювання не повториться і не матиме ще більш згубних наслідків для тих, хто його проходитиме.

З цієї ситуації є два можливі виходи: або провести повторну перевірку усіх діючих членів ВККС за аналогією з тією, що була призначена відносно членів ВРП, які залишалися в її складі в 2022 році, або провести повне перезавантаження комісії із залученням нового складу конкурсної комісії.

Адже кожен новий резонанс навколо комісії або її членів завдаватиме непоправного удару по довірі суспільства до формування суддівського корпусу, і, як наслідок, — по авторитету правосуддя в цілому. І тоді таке перезавантаження стане лише питанням часу…

Закон і Бізнес