Индульгенция от ВАКС,

или Особенности осуществления специального досудебного расследования

На практике сторона обвинения после получения разрешения на СДР изменяет уведомление о подозрении и/или уведомляет о новом, и не обращается вновь за разрешением на СДР, считая действующим предыдущее. На мой взгляд, это противоречит действующему законодательству.

Згідно зі ч.1 ст.297¹ КПК спеціальне досудове розслідування здійснюється відносно підозрюваного. Тобто особа спочатку має бути повідомлена про підозру, а потім вже сторона обвинувачення має право звертатися за дозволом на СДР.

Згідно зі ч.2 ст.297¹ КПК СДР на підставі ухвали слідчого судді здійснюється у КП щодо виключного переліку злочинів, крім випадків, у тому числі «з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду».

Тобто відносно кожного повідомлення про підозру слідчий суддя має погодитись, що виділення матеріалів може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, так як він йде на безпрецедентне обмеження прав особи, дозволяє досудове розслідування без участі особи.

Згідно зі ст.297² КПК клопотання про СДР має містити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, виклад обставин, і т.д. Згідно зі ст.297³ КПК слідчий суддя перевіряє додержання вимог   ст.297² КПК та має право заслухати свідка чи дослідити матеріали.

Згідно зі ст.297⁴ КПК під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов’язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення та перевірити, наприклад, що особа оголошена у міжнародний розшук.

За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Тобто, КПК передбачає можливість слідчого судді навіть у єдиному КП надати дозвіл на СДР щодо одного епізоду, та відмовити, щодо іншого, так як видалення матеріалів щодо нього не може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, чи підозра за вказаним епізодом не є обґрунтованою на погляд слідчого судді. Також на час повідомлення про змінену та/або нову підозру особа може фактично знайтись, та перебувати у міжнародному розшуку виключно з мотивів зловживання процесуальними правами детективом.

КПК зазначає, що повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається. Але, по-перше,  у даному випадку це не теж саме КП. У випадку нової підозри фактично це КП, у якому об’єднано два КП, та КПК ще зазначає певні випадки, коли повторне звернення можливе.

Фактично, після зміни раніше повідомленої підозри, стара підозра втрачає силу. Не можливо, наприклад, скасувати старе повідомлення про підозру, так як його вже немає. Відповідно перевірятись обґрунтованість зміненої підозри буде знов, та, відповідно, дозвіл на СДР має отримуватись знову, так як він надавався на стару підозру. При повідомленні про нову підозру, вказаний висновок, на мій погляд, є взагалі очевидним.

Між іншим, саме такій підхід застосовує КПК щодо питань екстрадиції. Так у ч.1 ст.576 КПК зазначено, що видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція).

Тому первісно отриманий дозвіл на СДР не є індульгенцією. Його потрібно отримувати кожен раз, відповідно, як сторона обвинувачення змінює та/або повідомляє про нову підозру. Порушення цього принципу тягне відповідні наслідки.

Закон і Бізнес