«Бей первым, Фредди!»

Почему через 6 лет ЦПК вдруг возбудили «правки Лозового»

Недавно Центр противодействия коррупции обвинил власть в том, что в УПК до сих пор присутствуют вредные нормы, известные как «правки Лозового». Впрочем, как известно, при поиске виновных главное — не выйти на самих себя.

«Шкідлива» норма

Як стверджується в повідомленні ЦПК, розміщеному на його сайті, «чинна влада вже четвертий рік поспіль не може скасувати «правки Лозового», через які відповідальності за корупцію уникають та можуть уникнути десятки, якщо не сотні осіб».

Нагадаємо, що «правки Лозового» стосувалися обчислення строків досудового розслідування, призначення і проведення експертизи, можливості оскаржувати повідомлення про підозру тощо.

Утім, як відомо, вказані норми закону були ухвалені в пакеті з так званою процесуальною реформою 3.10.2017 парламентською коаліцією «Блоку Петра Порошенка» і «Народного Фронту». Після цього закон №2147-VIII був підписаний тодішнім Президентом Петром Порошенком.

Натомість нинішня влада якраз виправила певні недоліки у правозастосуванні, констатуючи, що «наслідком цих змін стало запровадження штучних процесуальних перешкод для розслідування злочинів, що негативно вплинуло на стан правопорядку у країні, а також на завантаженість суддів».

«Поправки Лозового» діяли до жовтня 2019 року, коли були частково скасовані законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» від 4.10.2019 №187-IX. Він ухвалений уже парламентом IX скликання та підписаний Президентом Володимиром Зеленським.

Здавалося б, якщо вже й шукати винного у проблемах, з якими стикаються органи досудового розслідування, то претензії слід адресувати ВР VIII скликання. У ЦПК визнають, що головна проблема негативного впливу на розслідування та судовий розгляд справ про корупцію виникла значно пізніше — через ухвалення Верховним Судом постанови від 03.04.2023 у справі №367/1335/21, в якій було наведено трактування правил обчислення строків розслідування, передбачених «правками Лозового»:

«Якщо провадження закривалося прокурором і потім постанова про закриття скасовувалася Генпрокурором, керівником обласної чи окружної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками, а у справі оголошувалася підозра, то час між винесенням постанови про закриття провадження до її скасування враховується у строки досудового розслідування».

Отже, саме рішення ВС, а не дії чи бездіяльність Офісу Президента стало вирішальним фактором, який, на думку ЦПК, приводить до закриття резонансних справ про корупцію. З цього випливає новий вектор пошуку.

А суддів хто?

Указане рішення ВС було ухвалено суддями Сергієм Фоміним, Ольгою Булейко та Ігорем Іваненком. Вони призначенні до складу Верховного Суду в 2019 році за результатами конкурсу.

Між іншим, до визначення переможців цього конкурсу причетна й підконтрольна одному з керівників ЦПК Віталію Шабуніну громадська рада доброчесності. До складу цього органу входили, зокрема, Роман Маселко, Михайло Жернаков та інші громадські активісти.

Прикметно, що на той момент ця ГРД не мала жодних зауважень до кандидатів С.Фоміна, О.Булейко та І.Іваненка, в результаті чого вони були призначенні суддями Верховного Суду як доброчесні.

Що ніким і не ставиться під сумнів. Тим більше, що з приводу цієї постанови ВС не розглядалося жодних скарг і у Вищий раді правосуддя, новий склад якої сформованій за прямої участі ЦПК та інших активістів. Не ініціював дисциплінарних проваджень за цим фактом і делегований до ВРП Центром протидії корупції член ВРП Р.Маселко.

Та й кримінальні справи, щодо яких є претензії у ЦПК, були закриті саме Вищим антикорупційним судом. Він також практично повністю сформованим за інформаційної підтримки ЦПК та контрольованих ним активістів.

До того ж, протягом кількох років для останніх не було проблемою існування у правовому полі України згаданих норм. Після 2017 року і донедавна представники ЦПК лише кілька разів згадували про «поправки Лозового» на своєму веб-сайті, переважно фрагментарно і побіжно. Та й 6 років після прийняття поправок — це більш ніж достатній термін для НАБУ і САП для звернення з обвинувальними актами до Вищого антикорупційного суду.

Напад — кращий захист?

Проте останнім часом експерти відзначають аномальну активізацію критики ухвалених 6 років назад іншою політичною силою положень закону. ЦПК та його керівництво за останні кілька місяців згадало про «поправки» вже десятки разів — на веб-сайті ЦПК, у соціальних мережах та ЗМІ, дорікаючи в бездіяльності владі Президента В.Зеленського.

Прикметно, що об’єктом для звинувачень традиційно обрано заступника глави ОПУ Олега Татарова. Хоча згідно з розподілом обов’язків Офісу Президента за судовий напрямок і суди, які застосовували «правки Лозового», виправдовуючи підозрюваних і обвинувачених, відповідає іншій заступник глави ОП — Андрій Смирнов. Між іншим, саме його вважають ключовим інформатором і постачальником внутрішньої чутливої інформації для активістів, громадських організацій та видань, що входять до холдингу «УП», «НВ» та інших критиків нинішнього Президента.

Попри сотні несправедливих, з погляду суспільства та фахівців, судових рішень, А.Смирнов ніколи не згадується в негативному контексті у ЗМІ та Телеграм-каналах, які є відвертими критиками Президента, як-от «Цензор», «Бутусов», «Шабунін», «ЦПК», «УП», «НВ», а також ресурси Петра Порошенка, Томаша Фіали і Сергія Притули.

На думку експертів, ЦПК та один з його керівників В.Шабунін були вимушені вдатися до критики влади для власних антикризових захисних кроків. Адже провалили свою роботу в напрямках кадрових, інформаційних і законодавчих ініціатив щодо функціонування НАБУ, САП, ВАКС, Верховного Суду, ВРП, ГРД та делегованих до цих органів власних представників і активістів.

Критика з боку ЦПК щодо «правок Лозового», на думку опитаних у професійному середовищі експертів, покликана приховати відсутність дієвих результатів роботи і власний непрофесіоналізм, маючи на меті посилення свого неформального впливу в правоохоронних і судових органах, а також свого неформального представника з числа заступників керівника Офісу Президента.

Адже в останні 10 років вони не змогли впоратися зі створеними за їх участі органами та кадрами, які часто припускалися помилок і виявляли непрофесіоналізм. Тож нинішніми атаками на владу у ЦПК намагаються приховати те, що вони більше не здатні реалізувати функції, які ж самі запровадили в багатьох законах, нормативних актах і публічних ініціативах.

Відповідно, всі претензії, зокрема, і щодо застосування судами «правок Лозового», напевне, варто насамперед адресувати самим себе, а не владі. Бо, на відміну від героя стрічки-пародії «Бий першим, Фредді!», якого помилково прийняли за агента секретних служб, деякі громадські активісти були б раді, якби їх сприймали у суспільстві як суперборців із корупцією. Але для цього, крім схильності до критики, потрібні ще й інші якості, яких, схоже, бракує.

Закон і Бізнес