Плата за целевое назначение

При отсутствии законодательного обоснования внесение изменений в договор аренды земли в судебном порядке, когда на это нет согласия другой стороны, невозможно. Такое заключение сделал ВС в постановлении №916/2557/20, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

20 жовтня 2021 року                      м.Київ                               №916/2557/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — Міщенка І.С.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ЗУЄВА В.А. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2021, у справі за позовом компанії «Трайтон петрол лімітед С.А.» до Ізмаїльської міської ради про внесення змін до договору оренди землі.

Узагальнені підстави виникнення спору

1. Компанія вимагає внести зміни до укладеного з Ізмаїльською міськрадою договору оренди землі в частині визначення коду класифікації виду цільового призначення земельної ділянки, посилаючись на необхідність приведення цієї умови договору до вимог чинної класифікації видів цільового призначення земель.

2. Суди двох інстанцій погодилися з доводами позивача, зазначивши про необхідність приведення коду класифікації виду цільового призначення землі у відповідність до положень законодавства, оскільки це впливає на визначення розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

3. При розгляді даного спору ВС має з’ясувати чи є необхідність приведення коду класифікації виду цільового використання земельної ділянки до вимог чинної класифікації підставою для внесення відповідних змін в договір оренди в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін.

Обставини справи, встановлені судами

4. Рішенням Ізмаїльської міськради від 30.11.2007 №1057-V затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в довгострокову оренду терміном на 49 років компанії земельну ділянку площею 9,8971 га забудованих земель (землі промисловості, транспорту зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення) із земель запасу для розміщення та експлуатації складу нафтопродуктів (водно — залізничного та перевально-розподільчого) по вул. Нахімова, 296-а.

5. На виконання вказаного рішення 5.05.2008 між радою (орендодавець) та компанією (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пп.1.2 якого земельна ділянка, яка є об’єктом оренди за цим договором, належить до категорії земель за основним цільовим призначенням — іншої комерційної діяльності (код Українського класифікатора цільового використання землі 1.11.6.), надається в оренду для розміщення та експлуатації складу нафтопродуктів (водно — залізничного та перевально-розподільчого).

6. Відповідно до інших умов договору оренди:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання цього договору складає 11907905,0 грн.; на земельній ділянці знаходяться об’єкти нерухомого майна, що належать орендарю на правах власності (пп.2.2, 2.5);

зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення Ради у встановленому законом порядку на підставі розробленого проекту землеустрою відведення земельної ділянки (пп.5.2 договору);

зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом 20 днів з дати їх подання до розгляду іншій стороні. Зміни та доповнення до договору оформлюються у тій самій формі, в якій оформлено цей договір (пп.12.1).

7. Рішенням ради від 6.06.2012 №2141-VI затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м.Ізмаїл, а рішенням ГСОО від 29.06.2016 у справі №916/1027/16, задоволено позов ради та внесені зміни до договору оренди шляхом встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 81948977,71 грн.

8. Листом від 8.07.2020 №3 компанія запропонувала раді внести зміни до договору оренди шляхом визначення категорії земельної ділянки (цільового призначення), яка передбачена чинною класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, додавши відповідний проект додаткової угоди.

Узагальнений зміст позовних вимог

9. У вересні 2020 року компанія звернулась з позовом до ради про внесення змін до договору оренди, шляхом викладення пп.1.2 розд.І у наступній редакції: «1.2. Земельна ділянка, яка є об’єктом оренди за цим договором, належить до категорії земель за основним цільовим призначенням — землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код Класифікації видів цільового призначення земель: секція J «Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення» підрозділ 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості надається в оренду орендарю для розміщення та експлуатації складу нафтопродуктів (водно-залізничного та перевально-розподільчого)».

10. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю правових підстав для приведення договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства в частині визначення коду класифікації виду використання земельної ділянки згідно з чинною класифікацією, оскільки наведена в договорі категорія земель за основним цільовим призначенням — «землі іншої комерційної діяльності» не передбачена положеннями чинного законодавства.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

11. Рішенням ГСОО від 25.01.2021, залишеним без змін постановою ПЗАГС від 30.06.2021, позов задоволений, внесені відповідні зміни в договір оренди в редакції позивача.

12. Суди, пославшись на приписи ст.651 Цивільного кодексу, дійшли висновку про необхідність приведення виду цільового використання земельної ділянки у відповідність до чинної класифікації, оскільки вид функціонального використання земельної ділянки впливає на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пп.1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14. Суди неправильно застосували ст.651 ЦК, ст.19 Земельного кодексу, не врахувавши висновки ВС у справах №№914/2649/17, 910/10074/19, 908/1550/19. Так, підставою внесення змін в договір оренди на вимогу однієї зі сторін є виключно наявність обставин, прямо передбачених ст.651 ЦК, яких судами у даній справі не встановлено. Натомість відсутній висновок ВС про застосування ст.651 ЦК щодо можливості внесення змін в договір оренди землі в частині зміни коду класифікації видів цільового призначення земель.

15. Задовольнивши заявлений позов, суди фактично змінили цільове призначення земельної ділянки без відповідного проекту відведення, на порушення вимог ст.20 ЗК та ст.50 закону «Про землеустрій».

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

16. Невнесення відповідних змін до договору оренди породжує обов’язок позивача щодо сплати значно більшого розміру орендної плати, чим порушуються його права на справедливий розмір формування орендної плати. При цьому внесення запропонованих змін до договору не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки. У зв’язку з чим висновки судів про задоволення позову є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій

17. Оцінюючи доводи касаційної скарги в п.14 постанови, ВС вважає їх обґрунтованими в частині застосування ст.651 ЦК до спірних правовідносин, у зв’язку з чим не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для внесення змін в договір оренди з мотивів, наведених у позовній заяві. На обґрунтування своїх висновків Суд зазначає наступне.

18. Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст.651 ЦК і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

19. Про зміну або розірвання договору в порядку ч.1 ст.651 ЦК сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

20. Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

21. Так, за ч.2 ст.651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

22. Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов’язання іншою стороною договору у відповідності до п.2 ч.1 ст.611 ЦК, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

23. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч.2 ст.651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

24. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч.2 ст.651 ЦК, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб’єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб’єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

25. Отже, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

26. ВС звертається до власних правових висновків щодо застосування ст.651 ЦК, викладених в постанові Великої палати ВС від 12.02.2019 у справі №914/2649/17, які є загальними для такої категорії спорів.

27. Звертаючись із даним позовом, компанія обґрунтовувала необхідність внесення змін у договір оренди зміною класифікації видів цільового призначення земельної ділянки та вказувала, що у новій класифікації відсутня зазначена у спірному пункті договору оренди категорія земель за основним цільовим призначенням «іншої комерційної діяльності». Отже, на переконання позивача, цю умову договору необхідно привести у відповідність до вимог законодавства. При цьому порушення свого права позивач (з яким погодились і суди) вбачає у тому, що внесення таких змін у договір вплине на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в бік зменшення, що відповідним чином відобразиться і на розмірі орендної плати, який позивач має сплачувати за користування земельною ділянкою.

28. При цьому ні позивач у позові, ні суди в оскаржуваних рішеннях, не навели норми законодавства або умови договору оренди, які б прямо передбачали зміну класифікації виду цільового використання земельної ділянки в якості підстави для внесення відповідних змін у договір оренди на вимогу однієї зі сторін.

29. При цьому відповідно до ст.1 закону «Про землеустрій» (у редакції, чинній станом на момент звернення з даним позовом) цільове призначення земельної ділянки передбачає використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

30. Згідно зі ст.19 ЗК (у редакції, чинній станом на момент звернення з даним позовом) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

27. Згідно із чч.1, 2 ст.20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться ВР АР Крим, Радою міністрів АР Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього кодексу.

28. Відповідно до абз.1, 2 ч.5 ст.20 ЗК види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

29. З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Подібний правовий висновок наведений у постанові ВП ВС у постанові від 1.06.2021 у справі №925/929/19.

31. Судами встановлено, що відповідно до затвердженого рішенням ради від 30.11.2007 №1057-V проекту землеустрою земельна ділянка віднесена до категорії земель промисловості, транспорту зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пп.«ж» ч.1 ст.19 ЗК), а в умовах договору оренди відповідач, як власник земельної ділянки та орендодавець, у межах встановленої проектом землеустрою категорії визначив вид використання земельної ділянки для позивача — іншої комерційної діяльності для розміщення та експлуатації складу нафтопродуктів.

32. При цьому в умовах укладеного між сторонами договору оренди не передбачено можливості односторонньої зміни його умов з метою приведення виду використання земельної ділянки у відповідність до змісту зміненої класифікації видів цільового призначення земель.

33. У зв’язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову не ґрунтуються на нормах законодавства та є наслідком неправильного застосування положень ч.2 ст.651 ЦК.

34. Отже, за відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін до договору в судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові слід відмовити.

35. ВС також відмічає, що за змістом доводів позивача, у тому числі у відзиві на касаційну скаргу, шляхом унесення саме таких змін у договір оренди відповідач намагається переглянути розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який встановлений рішенням суду у справі №916/1027/16, у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства.

36. Разом з тим ВС не враховує посилання відповідача на висновки ВС у справі №908/1550/19, які стосуються правовідносин очевидно не подібних до тих, що розглядаються у даній справі.

37. Також відсутні підстави для формування ВС окремого правового висновку щодо застосування ст.651 ЦК, оскільки застосування цієї правової норми охоплюється загальними правовими висновками ВС у відповідній категорії спорів, які були наведені вище.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

38. Зважаючи на те, що наведені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені п.1 ч.2 ст.287 ГПК, знайшли підтвердження під час касаційного перегляду, встановлене ВС неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень із застосуванням повноважень ВС, визначених ст.311 Господарського процесуального кодексу, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Щодо судових витрат

39. У зв’язку із задоволенням касаційної скарги та прийняттям нового рішення по суті спору ВС здійснює новий розподіл судових витрат в порядку ст.129 ГПК. На позивача покладається судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарги.

Керуючись стст.129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ізмаїльської міської ради задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 у справі скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

4. Стягнути з компанії «Трайтон петрол лімітед С.А.» (Triton Petrol Limited S.A.) на користь Ізмаїльської міської ради 6306 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

5. Доручити ГСОО видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.