«Самоуполномочивание» вредно!

Госпродпотребслужба не имеет права на обращение в суд с иском о взыскании штрафов за нарушение законодательства о рекламе. Такое заключение сделал ВС в постановлении №816/259/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 вересня 2021 року                       м.Київ                               №816/259/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — ШАРАПИ В.М.,
суддів: ЄЗЕРОВА А.А., ЧИРКІНА С.М. —

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи—підприємця Особи 1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 6.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7.05.2018 у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до ФОП Особи 1 про стягнення штрафу

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. ГУ Держпродспоживслужби звернулось до суду з позовом до ФОП Особи 1, в якому просило стягнути штраф у сумі 3740,0 грн.

2. Рішенням ПОАС від 6.03.2018, залишеним без змін постановою ХААС від 7.05.2018, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача до державного бюджету штрафи у сумі, відповідно 1700, та 2040 грн., всього —
3740,0 грн.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. Посадовими особами позивача здійснено контроль дотримання вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів відповідачем, а саме: під час огляду білборду, розміщеного за адресою: просп. Володимирський, м.Лубни Полтавської області та білборду, розміщеного в районі повороту за Адресою 1, установлено розміщення реклами методів діагностики, що не містять тексту попередження «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я».

3.2. За результатами перевірки складений протокол №110 від 24.10.2017 стосовно справи про порушення відповідачем законодавства про рекламу — ч.1 ст.21 закону «Про рекламу».

3.3. 25.10.2017 рішенням №56 позивач наклав штраф на відповідача у розмірі 1700 грн. 21.11.2017 рішенням №122 позивач наклав штраф на відповідача у розмірі 2040 грн. На час розгляду справи в суді вказані суми штрафів не сплачені відповідачем.

4. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення несплачених сум штрафу передбачено абз.1, 2 ч.1 ст.26, ч.9 ст.27 закону «Про рекламу» від 3.07.96 №270/96-ВР, пп.9, 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМ від 26.05.2004 №693, абз.4 п.7 Положення про ГУ Держпродспоживслужби, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 4.08.2017 №647.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

5. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення ПОАС від 6.03.2018, постанову ХААС від 7.05.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно і не мотивовано відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом. На переконання скаржника це є порушенням його права, гарантованого ст.59 Конституції, здійснювати захист своїх прав у передбачений законом спосіб та гарантованого §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий судовий розгляд справи. Указує, що суд апеляційної інстанції на ці порушення уваги не звернув та безпідставно залишив без змін незаконне рішення суду першої інстанції.

6. Позивач надав відзив на касаційну скаргу. Зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушення норм процесуального права, які можуть слугувати підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень. У задоволенні скарги просить відмовити.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

10. Відповідно до ч.4 ст.5 цього кодексу суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами…

11. Абзаци 1, 2 ч.1 ст.26, ч.9 ст.27 закону «Про рекламу» від 3.07.96 №270/96-ВР, якими керувались суди під час задоволення позову про стягнення штрафів, встановлюють, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів — щодо захисту прав споживачів реклами. ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

12. Проте права на звернення до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів відповідно до вказаного закону не має.

13. Щодо посилання судів попередніх інстанцій на Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМ від 26.05.2004 №693, Положення про ГУ Держпродспоживслужби, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 4.08.2017 №647, суд касаційної інстанції зазначає, що ці підзаконні нормативно-правові акти не є «законом» у розумінні ст.5, ч.4 ст.46 КАС, який є підставою для звернення до суду. Окрім того, вони також не містять вказівки на право позивача звертатись до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу.

14. За таких обставин суд касаційної інстанції зазначає, що звернення суб’єкта владних повноважень до адміністративного суду з позовом є способом здійснення таким суб’єктом визначених законами повноважень, під час якого суд перевіряє наявність законних підстав для втручання суб’єкта владних повноважень (позивача) у господарські відносини, запобігаючи можливим порушенням прав, свобод або законних інтересів фізичних або юридичних осіб. Звернення суб’єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання.

15. Тому суд може відкрити провадження в адміністративній справі за позовом суб’єкта владних повноважень і вирішувати її по суті у разі встановлення відповідних правових підстав для звернення до суду, прямо визначених у Конституції або законах.

16. Судовий розгляд у справі за позовом суб’єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства — захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

17. Відповідно, якщо суб’єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з’ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адмінсудочинства. Якщо ці обставини були з’ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів. а не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

18. Аналогічні правові висновки висловлені ВС у постанові від 26.09.2018 у справі №826/853/17. Колегія суддів касаційного суду не знаходить підстав для відступлення від цього правового висновку.

19. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ГУ Держпродспоживслужби не має правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

20. Крім того, до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій не застосували норми ч.3 ст.23 закону «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 №1023-ХІІ, яка встановлює, що у разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у ст.26 цього закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому законом «Про виконавче провадження».

21. Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги КАС у їх взаємозв’язку з вимогами законів «Про рекламу» та «Про захист прав споживачів» не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог <…>.

Керуючись п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» закону від 15.01.2020 №460-IX, стст.341, 345, 349, 354, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи — підприємця Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 6.03.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7.05.2018 у справі скасувати, а провадження — закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.