Если имущественный поручитель добровольно исполнил основное обязательство и при этом не состоялось обращение взыскания на предмет ипотеки, то он вправе лишь требовать возвращение оплаченной суммы. Такое заключение сделал ВС в постановлении №2-1196/10, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
25 березня 2020 року м.Київ №2-1196/10
Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СІМОНЕНКО В.М.,
суддів: КАЛАРАША А А. (суддя-доповідач), МАРТЄВА С.Ю., ПЕТРОВА Є.В., ШТЕЛИК С.П. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14.03.2019 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30.05.2019.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року Особа 1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Новозаводського райсуду у справі №2-1196/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Особи 2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, визнавши його стягувачем.
Заява мотивована тим, що він згідно з договором дарування від 18.11.2011 набув у власність квартиру за Адресою 1. Вказував на те, що після реконструкції цієї квартири він звернувся до реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, де дізнався про наявність обтяження щодо цієї квартири, а саме — про іпотеку, за якою розмір забезпеченого зобов’язання становив понад 900000,00 грн. (боржник Особа 2, а іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект»). Вказував, що Особа 2 отримав у ПАТ «УкрСиббанк» споживчий кредит у розмірі 993000,00 грн. зі строком повернення не пізніше від 3.08.2038. Однак у зв’язку з неналежним виконанням Особою 2 зобов’язань за кредитним договором заочним рішенням Новозаводського райсуду від 31.05.2010, залишеним без змін ухвалою АСЧО від 30.09.2010, задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до Особи 2, Особи 3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто в солідарному порядку з Особи 2, Особи 3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 1130282,60 грн. 28.10.2010 на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист. Також указував, що ухвалою Новозаводського райсуду від 3.12.2012 було змінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-1196/10, виданого Новозаводським райсудом 28.07.2010, правонаступником ТОВ «Кей-Колект». Також посилався на те, що, оскільки до нього як нового власника нерухомого майна перейшли всі права та обов’язки іпотекодавця, він уклав з ТОВ «Кей-Колект» договір від 26.05.2017 №*, згідно з яким Особа 1 передав товариству кошти у розмірі 920006,47 грн., а останній після їх отримання припиняє іпотечні правовідносини між кредитором та майновим поручителем щодо квартири за Адресою 1. Вказував, що оскільки він виконав обов’язки боржника за виконавчим листом, виданим на виконання заочного рішення Новозаводського райсуду від 31.05.2010 у справі №2-1196/10, та сплатив кредитору кошти в розмірі 920006,59 грн., то суду необхідно здійснити заміну сторони у виконавчому листі з ТОВ «Кей-Колект» на нього.
У зв’язку з викладеним та уточненими вимогами заявник просив замінити сторону (стягувача) у виконавчому листі, виданого на виконання заочного рішення Новозаводського райсуду від 31.05.2010, визнавши його стягувачем.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Новозаводського райсуду від 14.03.2019, залишеною без змін постановою ЧАС від 30.05.2019, заяву Особи 1 задоволено.
Замінено сторону (стягувача) у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Новозаводського райсуду у справі №2-1196/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Особи 2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Визнано Особу 1 стягувачем за цим виконавчим листом.
Судові рішення мотивовані тим, що ухвалою Новозаводського райсуду від 3.12.2012 було замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-1196/10 правонаступником ТОВ «Кей-Колект», тому зважаючи на те, що між ТОВ «Кей-Колект» та Особою 1 укладено договір від 26.05.2017 №* про сплату майновим поручителем за боржника коштів у розмірі 920006,47 грн., які останній сплатив, то наявні всі правові підстави для заміни сторони стягувача за виконавчим листом відповідно до ст.442 ЦПК <…>.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами не було належним чином установлено всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема, вказує на те, що ТОВ «Кей-Колект» ніколи не було стороною виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист так і не був поданий на виконання, а сама по собі наявність ухвали Новозаводського райсуду від 3.12.2012, якою замінили сторону виконавчого провадження з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект», не свідчить про те, що таку сторону було замінено у виконавчому провадженні. Також зазначає: навіть якщо ТОВ «Кей-Колект» і є стороною виконавчого провадження, то воно фактично не може вибути з нього на підставі вказаного заявником договору від 27.05.2017 №*, оскільки за цим договором Особа 1 переказав товариству 920006,59 грн., а сума заборгованості за виконавчим листом становить 1130282,6 грн., тому сплата більшої частини заборгованості за виконавчим листом не вказує на те, що заявником було сплачено всю заборгованість за таким виконавчим листом.
Наголошує на тому, що відповідно до правової позиції Верховного Суду часткове виконання поручителем зобов’язань за кредитним договором не породжує переходу до нього прав та обов’язків кредитора за цим договором, тому заява Особи 1 про заміну сторони у виконавчому листі не може бути задоволена за умови частково виконання останнім обов’язку боржника. Звертає увагу на те, що з договору про передачу коштів від 26.05.2017 №* вбачається, що Особа 1 врегульовував власні зобов’язання щодо обтяження майна, а не виконував його обов’язки щодо повернення кредитних коштів. Також вказує, що поза увагою обох судів залишилася та обставина, що рішенням Новозаводського райсуду від 31.05.2010 було стягнуто заборгованість у солідарному порядку з нього та Особи 3, однак думки солідарного боржника судами не було з’ясовано <…>.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Новозаводського райсуду від 31.05.2010, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30.09.2010 у справі №2-1196/10, задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до Особи 2, Особи 3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто в солідарному порядку з Особи 2, Особи 3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1130282,60 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Ухвалою Новозаводського райсуду від 3.12.2012 замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-1196/10, виданого Новозаводським райсудом 28.07.2010, правонаступником ТОВ «Кей-Колект».
26.05.2017 між ТОВ «Кей-Колект» та Особою 1 було укладено договір №*, згідно з яким сторони дійшли згоди про передачу коштів у розмірі 920006,47 грн. у рахунок погашення заборгованості Особи 2 перед ТОВ «Кей-Колект», оскільки Особа 1 є майновим поручителем належного виконання боргових зобов’язань указаним боржником.
Згідно із заявою генерального директора ТОВ «Кей-Колект» судами було встановлено, що Особа 1 сплатив кошти на загальну суму 920006,59 грн. замість боржника Особи 2 на підставі договору від 26.05.2017 №*. Вказані кошти зараховані стягувачем як погашення кредитної заборгованості Особи 2 <…>.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить ВC, та застосовані норми права
Відповідно до чч.1, 2 ст.528 ЦК виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.
За змістом зазначених норм матеріального права, зобов’язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов’язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов’язки кредитора у зобов’язанні.
При цьому підставою для виконання третьою особою зобов’язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов’язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником. Таке покладення виконання зобов’язань, відповідно до ч.1 ст.528 ЦК, є обов’язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов’язань.
Відповідно до ст.520 ЦК боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Статтями 513, 521 ЦК врегульоване питання форми правочину щодо заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні та передбачено, що такий правочин має бути вчинений у формі основного зобов’язального правочину.
Разом з тим заявник, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилався на договір від 26.05.2017 №*, укладений між ним та ТОВ «Кей-Колект», та вказував на те, що на підставі цього договору між сторонами було досягнуто домовленості щодо відступлення вимоги (цесія) до боржника Особи 2.
Однак такі висновки заявника є необґрунтованими, оскільки не відповідають дійсності та спростовуються змістом самого договору від 26.05.2017 №*, на який останній посилається.
Зокрема, у п.2.1 договору вказано, що з дати отримання кредитором (ТОВ «Кей-Колект») коштів, визначених у п.1.1 цього договору, кредитор зобов’язується виконати усі взяті на себе зобов’язання, висвітлені у гарантійному листі «Кей-Колект» до Особи 1 від 26.05.2017.
У п.2.2 договору зазначено, що з дати отримання кредитором коштів, визначених у п.1.1 цього договору, в повному обсязі іпотечні правовідносини між кредитором та майновим поручителем (Особа 1) вважаються припиненими щодо квартири за Адресою 1.
Отже, зі змісту укладеного між сторонами договору судами обох інстанцій було встановлено, що Особа 1 став майновим поручителем за кредитними зобов’язаннями, які виникли між банком та Особою 2, оскільки придбав у власність квартиру, що перебувала в іпотеці банку, а не у зв’язку з тим, що між ним та боржником було досягнуто домовленості щодо виконання заявником обов’язків боржника за кредитним договором.
Також з цього договору вбачається, що кредитор, тобто ТОВ «Кей-Колект», після сплати Особою 1 коштів, визначених п.1.1 вказаного договору, в повному обсязі припиняє іпотечні правовідносини між собою та майновим поручителем щодо квартири за Адресою 1, яка перебувала в нього в іпотеці.
Отже, суди обох інстанцій, задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, дійшли неправильного висновку стосовно того, що між ТОВ «Кей-Колект» та заявником Особою 1 було укладено договір щодо відступлення права вимоги кредитора до боржників, оскільки Особа 1 сплатив кредиторові кошти в розмірі 920006,59 грн., а за виконавчим листом №2-1196/10 з Особи 2 та Особи 3 було стягнуто кредитну заборгованість в розмірі 1130282,60 грн., тому часткове виконання майновим поручителем зобов’язань за кредитними зобов’язаннями не може породжувати переходу до нього прав кредитора за цим договором.
Тобто Особа 1, який придбав у власність квартиру, що перебувала в іпотеці банку, автоматично став майновим поручителем Особи 2 за зобов’язанням, яке виникло у нього на підставі іпотечного договору, оскільки він набув у власність предмет іпотеки саме в період дії обтяження.
За приписами ч.3 ст.42 закону «Про іпотеку», майновий поручитель, який виконав основне зобов’язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Отже, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов’язання і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в нього в силу вимог ст.42 закону «Про іпотеку», і його правова природа є регресною.
Разом з тим суди обох інстанцій на вказали норм законодавства та дійшли неправильного висновку стосовно того, що між ТОВ «Кей-Колект» та Особою 1 було укладено договір відступлення права вимоги до боржників за виконавчим листом №2-1196/10.
Доводи касаційної скарги Особи 2 про те, що суди дійшли неправильного висновку, що між заявником та кредитором у справі було укладено договір відступлення права вимоги, є обґрунтованими та заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК кредитор у зобов’язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Виходячи зі змісту стст.512, 514 ЦК, ст.15 закону «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст.442 ЦПК, заміна кредитора у зобов’язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов’язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Разом з тим суди обох інстанцій дійшли неправильного висновку щодо заміни сторони виконавчого провадження, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази стосовно того, що між ТОВ «Кей-Колект» та Особою 1 було укладено договір щодо відступлення товариством права вимоги до боржників, а саме — Особи 2 та Особи 3 за виконавчим листом від 28.10.2010 №2-1196/10, оскільки не звернули уваги на умови договору, укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та Особою 1.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спірні правовідносини, на вказані норми законодавства та обставини справи уваги не звернули та дійшли помилкового висновку, що у вказаних правовідносинах можливо здійснити заміну сторони у виконавчому листі, оскільки в цьому конкретному випадку не відбулося правонаступництва в матеріальному сенсі, тому у задоволенні заяви Особи 1 необхідно відмовити та роз’яснити, що останній має право вимоги до боржника Особи 2 щодо стягнення з нього раніше сплаченої ним суми боргу в порядку регресу.
Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій встановили усі обставини, дослідили докази та надали їм правову оцінку, але неправильно застосували норми матеріального права, а ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви Особи 1.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ч.1 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено неправильне застосування норм матеріального права, ВС вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення повністю, оскільки вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, а допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14.03.2019 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30.05.2019 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви Особи 1, заінтересовані особи — Особа 2, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Новозаводський відділ ДВС м.Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області, ТОВ «Кей-Колект», про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!