Суды не могут ссылаться на отказ арендодателя в возобновлении договора без фактического наличия такого решения в материалах дела. Такое заключение сделал ВС в постановлении №915/491/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
29 січня 2020 року м.Київ №915/491/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого — СУХОВОГО В.Г.
суддів: БЕРДНІК І.С., МІЩЕНКА І.С. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи — підприємця Літкової Л.В. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 у справі за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ФОП Літкової Л.В. про повернення земельної ділянки.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. У березні 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради з позовом до ФОП Літкової Л.В. про повернення земельної ділянки площею 1352 м2 нормативною грошовою оцінкою 970678,66 грн. з кадастровим номером по вул.Будівельників, ріг пр. Богоявленського (Жовтневого) у м.Миколаєві у придатному для використання стані шляхом демонтажу споруд.
1.1. Позовні вимоги з посиланням на норми ст.1311 Конституції, ст.23 закону «Про прокуратуру», стст. 324, 626, ч.2 ст.792, ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу, ч.1 ст.122, ч.1 ст.124 Земельного кодексу, стст.13, 31 ч.1 ст.34 закону «Про оренду землі», ст.26 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» обґрунтовано тим, що договір оренди землі від 15.12.2004 №2889, укладений між сторонами, припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, при цьому земельна ділянка на даний час використовується підприємцем під розміщення автостоянки без належних правових підстав, що позбавляє власника спірної земельної ділянки — Миколаївську міську раду можливості користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 позов задоволено. Зобов’язано ФОП Літкову Л.В. повернути Миколаївській міськраді земельну ділянку по вул.Будівельників ріг, пр. Богоявленського (Жовтневого) у м.Миколаєві у придатному для використання стані шляхом демонтажу споруд.
2.1. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що договір оренди припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, з огляду на що на даний час ділянка використовується підприємцем під розміщення автостоянки без належних правових підстав. Здійснивши аналіз доводів відповідача щодо продовження договору оренди земельної ділянки на підставі положень ст.33 закону «Про оренду землі», суд дійшов висновку, що вчинення орендарем дій, спрямованих на поновлення договору в рамках процедури, передбаченої ч.5 ст.33 закону «Про оренду землі», виключає в подальшому можливість поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч.6 зазначеної статті закону, оскільки в разі недосягнення згоди за вже розпочатою процедурою відповідно до ч.5 зазначеної статті переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
За встановлених обставин щодо припинення дії договору оренди, а також використання відповідачем спірної земельної ділянки без належних правових підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення на підставі положень ст.1212 ЦК.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
3. Постановою ПЗАГС від 24.10.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 залишено без змін.
3.1. Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови вказав, що матеріали справи не містять, зокрема, доказів укладення додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення його дії на підставі ч.6 ст.33 Закону «Про оренду землі», що свідчить про те, що договір оренди землі від 15.12.2004 припинив свою дію 27.10.2014 у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, а спірна земельна ділянка використовується відповідачем без достатньої правової підстави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
5. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що, виходячи з фактичних обставин справи, розглядаючи матеріали справи і наявність наданих доказів, суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів; необґрунтовано відхилили клопотання про витребування належних доказів; встановили обставини, що мають суттєве значення з власних міркувань і не ґрунтуються на належних доказах; неправильно застосували норми матеріального права.
5.1. Так, на думку скаржника, судами визнано, що до спірних правовідносин не застосовуються норми стст.764, 777 ЦК, оскільки ці норми не регулюють правовідносини з оренди землі. Суди застосували норму ч.1 ст.1212 і положення гл.83 ЦК, які не підлягають застосуванню до існуючих правовідносин та неправильно витлумачили положення ст.33 закону «Про оренду землі».
6. У відзиві на касаційну скаргу, надісланому на адресу суду Прокуратурою Миколаївської області, указано на необґрунтованість її доводів з огляду на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
7. Відповідачем на адресу суду надіслано відповідь на вищевказаний відзив на касаційну скаргу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
8. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 15.12.2004 між Миколаївською міськрадою та ФОП Літковою Л.В. укладено договір оренди землі №2889, за змістом пп.1.1 якого Миколаївська міськрада на підставі рішення від 27.10.04 №24/15 надає, а підприємець приймає в оренду ділянку для розміщення та обслуговування автостоянки по вул. Будівельників, ріг пр. Жовтневого.
8.1. Відповідно до п.2.1 договору в оренду передається ділянка загальною площею 1352 м2 без права передачі її в суборенду. Земельна ділянка вільна від споруд.
8.2. За умовами п.3.1 договору строк дії договору становить 10 років з дати прийняття рішення. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
8.3. Пунктом 7.1 договору установлено, що у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві ділянку у стані, не гіршому від того, в якому він її одержав у оренду.
8.4. У разі непродовження строку оренди ділянки відповідно до пп.«л»п.9.4 договору орендар зобов’язаний демонтувати споруди та привести ділянку у стан, придатний для використання за призначенням.
9. Як установлено судами, маючи намір на поновлення договору, ФОП Літкова Л.В. звернулась до Миколаївської міської ради з відповідним листом-повідомленням від 11.09.2014.
9.1. Листом від 31.10.2014 №10263/02.02.01-19/03/04 Миколаївською міською радою повідомлено ФОП Літкову Л.В. про те, що питання продовження строку оренди договору вирішуватиметься після сплати у 20-денний термін заборгованості з орендної плати. Також підприємця проінформовано, що у разі несплати коштів остання повинна звільнити земельну ділянку від споруд, привести її у належний стан та повернути Миколаївській міській раді за актом приймання-передачі.
9.2. За інформацією Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 07.02.2019 №1022/020201-06/14/19 зазначена в листі заборгованість із орендної плати підприємцем сплачена у грудні 2014 року, тобто з порушенням встановленого строку. При цьому ФОП Літковій Л.В. повідомлено про необхідність звернення з клопотанням щодо продовження строку дії договору безпосередньо до центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
З огляду на викладене господарськими судами зроблено висновок, що відповідно до умов п.3.1 договору термін його дії сплинув 27.10.2014 та більше не продовжувався. При цьому, враховуючи, що укладений між сторонами договір оренди землі від 15.12.2004 припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, а відповідач продовжує використовувати спірну ділянку, власником якої є Миколаївська міська рада, без належних правових підстав, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог прокурора та необхідність повернення відповідачем ділянки Миколаївській міськраді.
10. Колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів — предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову — факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
11. За змістом стст.74, 77, 86 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
12. Так, предметом позову в даній справі є зобов’язання відповідача повернути Миколаївській міськраді ділянку в придатному для використання стані шляхом демонтажу споруд на підставі положень ст.1212 ЦК у зв’язку із припиненням договірних відносин сторін, які виникли із договору оренди землі від 15.12.2004.
13. Згідно із ч.1 ст.124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
14. Відповідно до положень ст.83 ЗК у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
15. Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти — юридично значимі обставини, які поділяються на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов’язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов’язки; набуття земельних прав та обов’язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов’язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Зазначене кореспондується зі ст.11 ЦК.
16. Відповідно до ст.1 закону «Про оренду землі» оренда землі — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
17. Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗК, ЦК, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 закону «Про оренду землі»).
18. Попередні судові інстанції установили, що спірна ділянка, про повернення якої заявлено позов, передана відповідачу в оренду Миколаївською міськрадою на підставі рішення від 27.10.2004 №24/15 на 10 років з дати прийняття рішення, вказавши, що термін дії договору сплинув 27.10.2014 та більше не продовжувався.
19. За приписами ст.31 закону «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
20. У свою чергу, положеннями ст.33 закону унормовано правові підстави для поновлення договору оренди землі, які можуть бути реалізовані орендарем як в порядку використання свого переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди до спливу строку договору, обумовленого чч.1—5 статті, так і після закінчення строку його дії, за умов, викладених у ч.6 названої статті.
21. Суд першої інстанції, посилаючись на обставини звернення відповідача до Миколаївської міськради з листом-повідомленням від 11.09.2014 щодо продовження договірних відносин, відповіді ради від 31.10.2014 щодо необхідності сплати заборгованості з орендної плати та подальше звернення до центру надання адміністративних послуг з питанням продовження строку оренди, інформації Виконавчого комітету Миколаївської міськради від 7.02.2019 про сплату відповідачем заборгованості з порушенням встановленого строку, дійшов висновку, що термін дії договору сплинув 27.10.2014 та більше не продовжувався.
22. Апеляційний господарський суд вказав, що орендар звернувся із заявою про продовження строку дії договору за чч.1—5 ст.33 закону «Про оренду землі» за переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, по-перше, за межами встановленого договором строку, по-друге, при наявності заборгованості, що свідчить про неналежне виконання обов’язків за умовами договору, отже, за відмови орендодавця в поновленні договору і незвернення ФОП Літкової Л.В. до суду з відповідною вимогою щодо додаткової угоди вона втратила переважне право на поновлення договору оренди землі, внаслідок чого він припинив свою дію.
23. Водночас, заперечуючи проти припинення правовідносин сторін за договором оренди землі, відповідач у суді першої інстанції заявляв усне клопотання, зокрема, про зобов’язання Миколаївської міськради надати докази наявності чи відсутності рішення ради про поновлення або припинення договору оренди, що відображено у судовому рішенні. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання без наведення обґрунтування такої відмови. Аналогічне за змістом клопотання було відповідачем також заявлено в суді апеляційної інстанції, яке було відхилено як необґрунтоване з огляду на те, що зазначені докази фізично не існують.
24. Наведене дає підстави вважати, що судами необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, посилаючись при цьому на відмову орендодавця в поновленні договору, без фактичної наявності такої відмови в матеріалах справи, що свідчить про встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи на підставі недопустимих доказів.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив про незвернення ФОП Літкової Л. В. до суду з відповідною вимогою щодо додаткової угоди, не врахувавши при цьому наявності в провадженні господарського суду справи за позовом ФОП Літкової Л.В. до Миколаївської міськради про визнання поновленим договору оренди від 15.12.2004, вирішення якої є передумовою для встановлення наявності чи відсутності правових підстав для вирішення даного спору.
25. Також колегія суддів зазначає, що в силу положень ст.34 закону «Про оренду землі» у разі припинення договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Зокрема, у разі невиконання орендарем обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві ділянки орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
26. Предметом регулювання гл.83 ЦК є відносини, що виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
27. Відповідно до чч.1 та 2 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл.83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
28. Кондикційні зобов’язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
29. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл.83 ЦК.
30. У даному випадку, враховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, зокрема встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів; необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, наслідком чого є скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, при новому розгляді справи, виходячи з підстав і предмета позову, судам слід врахувати також можливість застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212 ЦК з огляду на врегулювання наслідків припинення орендних правовідносин земельним законодавством.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
<…> Керуючись стcт.300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ФОП Літкової Л.В. задовольнити частково.
2. Постанову ПЗАГС від 24.10.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 у справі скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!