Шаги к успешной защите

Как не оплошать при подготовке заявления в ЕСПЧ

Европейский суд по правам человека известен украинцам как на слух, так и на практике. Ведь Украина входит в шестерку стран-лидеров по количеству поданных против государства жалоб. Что нужно учитывать при подаче заявления в Страсбург, чтобы его признали приемлемым?

Подання заяви

Поширеність цього способу захисту прав пов’язана з низкою чинників. Зокрема, процедура безкоштовна й не потребує обов’язкової участі адвоката, а саму заяву можна подати мовою однієї з країн-учасниць. Водночас майже 90% заяв ЄСПЛ визнає неприйнятними, а оскаржити такі рішення неможливо, оскільки відповідної процедури не передбачено.

Отож першим кроком до успіху в захисті своїх прав є підготовка «прийнятної» заяви, що охоплює не тільки правильне заповнення формуляра, а й знання критеріїв такої прийнятності.

Насамперед варто пам’ятати: Євросуд не є 4-ю інстанцією. Він не скасовує рішень національних судів і не вирішує, наприклад, питання винуватості чи невинуватості заявника в кримінальному провадженні. Натомість у Страсбурзі з’ясовують питання порушення державою-учасницею прав, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суб’єкти звернення

Заявником не може бути урядова організація — суб’єкт, хоча б частково наділений владними функціями. ЄСПЛ розглядає заяви, подані:

• приватною особою, незалежно від національності й міграційного статусу та правоздатності;

• групою приватних осіб;

• приватною компанією — юридичною особою, якщо це неурядова організація.

До урядових належать організації, що беруть участь у здійсненні публічних функцій або керують публічними службами під контролем влади, децентралізовані органи, які здійснюють владні повноваження, незалежно від ступеня їх автономності, а також територіальні громади та/або частина комуни, що бере участь у здійсненні публічної влади. Ці особи також не можуть подавати скарги через приватних осіб, які входять до їх складу або їх представляють.

У Страсбурзі не розглядають анонімних заяв. Вони мусять бути підписані та містити ім’я заявника, а ЄСПЛ повинен мати змогу ідентифікувати цю особу та її зв’язок із фактами, викладеними в заяві.

Водночас заявник може просити про використання псевдоніма. Потребу в ньому, однак, необхідно обґрунтувати. Це не має бути суто бажання використовувати псевдонім — причини повинні бути об’єктивними.

Суд може ухвалити рішення про нерозголошення особи заявника й використовувати його ініціали або просто літеру.

Статус жертви

ЄСПЛ не розглядатиме скарги, якщо заявник не є жертвою порушення. Не можна оскаржувати право (національний закон) як таке, що не відповідає конвенції, тільки тому, що ви з ним не погоджуєтеся. Заявник повинен бути жертвою порушення цієї міжнародної угоди. Він може мати статус «прямої» (безпосередньо зазнав порушень) та «непрямої» жертви (перебуває в тісному зв’язку з «прямою» жертвою).

Одначе при розгляді питання щодо заподіяння шкоди юридичній особі не може скаржитися на порушення своїх прав приватна особа, яка не брала участі в провадженні, навіть якщо вона є акціонером і/або керівником компанії, що брала участь у провадженні.

Винятки допускаються в разі:

• коли закон порушує права особи, навіть якщо він не був безпосередньо до неї застосований, але їй довелося змінити звичний спосіб життя під загрозою переслідування або вона входить до кола осіб, які можуть відчути на собі несприятливі наслідки;

• потенційної жертви; наприклад, іноземець, щодо якого ще не виконана й оскаржується екстрадиція, — через загрозу життю та здоров’ю або ймовірність жорстокого поводження в країні, до якої відбудеться вислання; проте він має обґрунтувати такі обставини, підозри та припущення не є достатніми;

• якщо заявник помер і скаргу не підтримав ніхто з близьких родичів/спадкоємців; тоді ЄСПЛ може продовжити розгляд, якщо визнає, що принципи поваги до прав людини, визначених у конвенції, вимагають продовження розгляду справи.

Статус жертви може перевірятись упродовж усього розгляду справи, і заявник мусить бути готовим обґрунтувати його на всіх етапах.

Якщо держава визнала порушення та усунула його (надала адекватне й достатнє відшкодування) статус жертви втрачається, а заяву виключають з реєстру (знімають з розгляду). Приміром, особа не є потерпілою за ст.6 конвенції, якщо її виправдано, хоча вона й може поскаржитися на тривалий судовий розгляд, якщо такий був.

Якщо ж заявник отримав відшкодування, але держава не визнала порушення, на яке він скаржився, особа зберігає статус жертви.

Використання національних засобів

У Страсбурзі не розглядатимуть скарги, якщо не вичерпано національних засобів захисту. Перед зверненням до ЄСПЛ заявники мають довести справу «настільки далеко, наскільки можуть», тобто використати всі можливі національні засоби захисту. Проте такі засоби повинні бути ефективними. Якщо є кілька потенційно ефективних засобів захисту в різних сферах права, достатньо використати один.

Винятком із правила є відсутність ефективного засобу захисту.

Євросуд може відхилити заяву, якщо заявник не зазнав істотної шкоди. Це може бути незначний фінансовий елемент скарги, хоча чіткого критерію щодо суми не встановлено. Суд стоїть на тому, що питання, порушені в скарзі, повинні досягати мінімального рівня тяжкості.

Існує два застереження щодо цього критерію:

• якщо повага до прав людини вимагає дослідження справи по суті;

• якщо національні суди не забезпечили належного розгляду справи або законодавство не передбачало ефективного засобу захисту (буде видалено зі вступом у силу Протоколу №15).

ЄСПЛ не розглядає явно необґрунтованих скарг. Ними є заяви, якщо:

• є стала практика, за якою описане в скарзі порушення не визнається таким;

• заявник не надав усіх суттєвих доказів на підтримку вказаних ним фактів та аргументів;

• скарга настільки заплутана, що об’єктивно неможливо зрозуміти її суть;

• скарга ґрунтується на підроблених чи явно вигаданих фактах або фактах, які прямо суперечать здоровому глузду.

Строк на звернення

Також не розглядають заяв, поданих після спливу 6-місячного строку на звернення. Зі вступом у силу Протоколу №15 до конвенції цей строк буде зменшено до 4 місяців.

Строк обчислюється від дати фінального рішення (вручення/ознайомлення) національного суду, а його дотримання встановлюється за поштовим штемпелем на конверті, яким надіслано скаргу (заяви до ЄСПЛ подаються виключно поштою). Якщо поштовий штемпель датовано хоча б останнім днем строку, заява за цим критерієм уважається прийнятною. Закінчення строку у вихідний або неробочий день не подовжує його.

Інші критерії

ЄСПЛ не розглядає заяв проти держав — неучасниць конвенції. Факт і дату ратифікації, а також застереження конкретних держав слід перевіряти. Також не приймаються до розгляду заяви проти приватних осіб і міжнародних організацій.

Крім того, не вивчаються заяви про порушення прав, які не охороняє конвенція. Заява має стосуватися порушення прав, які вона або її протоколи дійсно захищають, та відповідати обсягу гарантованого права.

Приміром, конвенція не захищає прав іноземців на в’їзд і проживання в країні-учасниці, отже, і відмова в цьому не буде вважатися порушенням. Водночас такі дії державних органів можуть становити порушення ст.14 конвенції.

ЄСПЛ не розглядає заяв про оскарження дій, які мали місце до ратифікації конвенції. Для України це дії та факти до 17.07.97. Однак заяву можуть визнати прийнятною, якщо держава спричинила ситуацію з порушенням, що почалося до ратифікації конвенції та тривало після. Це, наприклад, невиконання обов’язку щодо належного розслідування зникнення особи безвісти. Порушення в такому випадку триває, допоки не встановлено долі зниклої особи, навіть якщо презюмується її смерть.

Не розглядаються скарги проти держави-учасниці, якщо порушення мало місце на території, яка їй не підконтрольна. Заяви проти конкретної держави можуть визнаватися прийнятними, якщо порушення сталося на території цієї держави або на території, яку вона «ефективно» контролює. Наприклад, це стосується дипломатичних і консульських установ за кордоном, а також окупованих територій, як-от «турецька» частина Кіпру та Крим.

Суд не розглядає скарг заявників, які зловживають своїм правом на їх подання. Зловживаннями є введення в оману або неповідомлення нових обставин, які мають суттєве значення для справи, а також порушення конфіденційності в процедурі дружнього врегулювання.

У процедурі дружнього врегулювання сторони узгоджують взаємовигідні умови примирення. Вона є конфіденційною, і наслідком розголошення її суті є видалення заяви з реєстру.

Також ЄСПЛ не розглядатиме заяви, якщо до нього чи іншого міжнародного органу вже подано аналогічну заяву або якщо скаржник використовує нецензурну лексику в ній.

Кожен з описаних критеріїв може становити проблему для заявника в конкретній ситуації. Адже універсальних відповідей немає — завжди необхідно детально досліджувати ситуацію в усій сукупності фактів, а також аналізувати практику Суду.