Юрист юриста увидел близко

Судебной власти предлагают добавить политические цели для равенства между ветвями

Во все три ветви власти входят юристы, но лишь в судебной господствует полная юридическая монополия. Несмотря на это правосудие почему-то не может стать равным среди равных. Однако все может измениться в ближайшее время.

Троїстий союз

Цього року Асоціація правників України вирішила присвятити VIII судовий форум темі взаємодії гілок влади. Тому на цьому майданчику зустрілись не лише судді, адвокати та міжнародні експерти, а й народні депутати та відповідальні особи з міністерств.

Оскільки для суддів оцінювати — справа буденна, їм запропонували інтерактивне голосування. Присутні мали охарактеризувати рівень співпраці між гілками влади — від ефективної до неіснуючої. Виявилося, що лише двоє вважають, що між законодавцями, виконавцями та суддями панує повне взаєморозуміння. А більшість погодилася, що характер взаємодії хаотичний і співпрацею її назвати не можна.

Крім цього, юристи переконані, що втручання у діяльність суддів також не можна вважати правильною взаємодією.

Саме судовій владі керівник проекту ЄС «Право-Justice» Довідас Віткаускас запропонував нову місію — перевіряти цілі законодавства при прийнятті рішень. А ще — створити новий орган у судовій системі. Той, що визначатиме її політичні цілі. Мабуть, тоді вона зможе складати реальну конкуренцію законодавчій та виконавчій владі.

Нині, наголосили спікери форуму, баланс взаємодії між гілками порушений. Одним із підтверджень цього факту слугує статистика від заступника міністра юстиції, уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Івана Ліщини. Він зазначив, що, коли отримав цю посаду 3 роки тому, невиконаних рішень на кшталт «Бурмич та інші проти України» було 100 на рік, зараз за місяць надходить 200. Це і є підтвердженням неефективної взаємодії гілок влади, налагоджувати яку доведеться юристам. Хоча у системі правосуддя нині намагаються прогнозувати зміни, які перевернуть її майже з ніг на голову.

Вершина айсберга

Голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко наголосив, що реформа — це той інструмент, який повинен приносити користь. Є певний набір критеріїв, який дає змогу визначити ступінь реалізації реформ і не може бути проігнорований, це — ефективність органів правосуддя і незалежність судів як носіїв судової влади та незалежність суддів.

А.Овсієнко констатував, що однією з найбільших проблем судової влади є кадрове забезпечення. Адже якщо станом на 1.01.2016 налічувалося 7140 суддів, то на кінець вересня залишилося тільки 4957. Причини такого зменшення різні, зокрема дисциплінарні процедури і природний процес. Так, з 2017 до 2019 року 825 законників було звільнено за загальними обставинами, 300 — за вчинення істотних дисциплінарних проступків.

«На жаль, у 16 судах першої інстанції сьогодні взагалі не здійснюється правосуддя. У 123 — правосуддя здійснюється менш ніж 50% суддів від штатної чисельності. Існують певні проблеми, і найближчим часом ми маємо консолідувати свої зусилля для пошуку шляхів їх вирішення», — констатував А.Овсієнко.

Голова ВРП зазначив, що останнім часом фактично знівельовано інститут резерву суддів, який був потужним інструментом для розв’язання кадрових проблем. А.Овсієнко зауважив, що сьогодні перед усіма органами суддівського врядування стоїть завдання виробити єдину позицію щодо ключових питань діяльності та вирішити питання щодо формування резерву на заміщення вакантних посад суддів.

Вкотре згадуючи про скорочення чисельності Верховного Суду, ректор Національної школи суддів та голова робочої групи з питань розвитку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя Комісії з питань правової реформи Микола Оніщук зауважив, що це лише вершина айсберга. А «під водою» криється масштабна реформа як касації, так і перших двох ланок.

Крім цього, планується створення інституту мирових суддів та тимчасове повернення суддів з відставки. Запрошувати законників, які вийшли у відставку, буде Вища рада правосуддя.

Оскільки багато фахівців зняли мантії, а у системі загострився кадровий голод, така пропозиція слушна. Адже практика залучення таких суддів у країнах загального права, за словами М.Оніщука, існує давно. Так, судді у відставці допоможуть розібратися зі справами.

Він також звернув увагу присутніх на нову гарантію для діючих суддів. Ідеться про притягнення законників до відповідальності за ст.375 Кримінального кодексу. Задля убезпечення від тиску ініціювати порушення кримінального провадження щодо них зможе лише Генеральний прокурор або його заступник. Разом із цим нововведенням мають зникнути неправомірно порушені проти суддів справи, а самі судді зможуть відчути себе більш незалежними.

Утім, основним трендом процесуальних змін М.Оніщук назвав підвищення якості роботи першої та апеляційної інстанцій, зокрема шляхом деформалізації та оперативності правосуддя. У результаті рішення апеляційної інстанції має сприйматись як заключна стадія розгляду, тобто звернення до касації відбуватиметься з дійсно виключних правових причин. А отже, найвища інстанція дістане довгоочікуване розвантаження.

Можливо, воно знадобиться їй, аби займати більш впливові позиції у політичному житті країни. Адже доступ до нього, по суті, мають лише два суди — Верховний і Конституційний. І хоча вони, як і всі, просять у парламенту та міністрів грошей на витрати, втім, мають великі можливості для відновлення балансу між гілками влади. Адже всі вже втомилися від еквілібристики і хочуть спокою. Не дивуючись тому, що законодавці забули скасувати тимчасовий мораторій, виконавці не мають права стягувати кошти, а судді апріорі не можуть пектися кашею, яку заварили не вони, до того ж усупереч демократичним принципам та законним вимогам.

P.S. Як показав результат пленарного засідання у Верховній Раді 4.10.2019, представників судової влади все-таки сприймають як рівних, адже законопроект №1008 залишився на стадії правок.

ПРЯМА МОВА

Валентина ДАНІШЕВСЬКА,
Голова Верховного Суду:

— Складається враження, що інших гілок влади у нас немає, є лише один Президент. Отже, сьогодні (4.10.2019 — Прим. авт.) ми побачимо, чи є у нас парламент, чи буде у нас незалежна судова система і як ми житимемо далі.

Безумовно, для країни це дуже важливе питання. Бо так тихо, зненацька до нас може заїхати авторитаризм. Вирішувати долю країни буде одна людина, а це небезпечно. Ми, звісно, будемо захищати свою незалежність.

Реформи повинні співвідноситися з іншими процесами, які відбуваються у країні, і з попитом громадян на суддівські послуги. Підсумовуючи, хочу сказати, що скорочення ВС має відбуватися природним шляхом, коли ми розглянемо всі справи, коли виконаємо свої зобов’язання перед суспільством. У такому випадку і звільнення суддів, яке суперечить їхнім гарантіям, не станеться. Адже у багатьох виникнуть підстави для відставки. Отже, цей шлях ми можемо пройти абсолютно нетравматично як для суддів, так і для суспільства.

Олег ПЕРВОМАЙСЬКИЙ,
суддя Конституційного Суду, к.ю.н.:

— Коли я спілкуюся з іноземними колегами, то дуже часто чую від них, що перенесення вирішення якоїсь економічної проблеми до суду означає, що щось пішло не так. Потрібно домовлятися поза судом. Хоча, безумовно, суд є найбільш якісним майданчиком для вирішення спору між суб’єктами приватного права.

Але, коли суди долучаються до вирішення питань економічної політики, мені здається, що шансів не помилитися дуже мало, оскільки інструментарій у суддів обмежений.

Якщо говорити про Конституційний Суд, то до його повноважень згідно з Основним Законом узагалі не належить формування економічної політики, її коригування та тим більше її кардинальна зміна рішенням Суду. Втім, конституційна юрисдикція змушена доробляти за державу, збалансовуючи соціальні гарантії громадян. Тобто якщо виконавча влада налаштована економити, то КС передусім налаштований говорити не про гроші, а про права та свободи.