Отсутствие «других лиц» в исчерпывающем перечне субъектов обжалования не является препятствием в доступе к правосудию, если решение касается их прав. Такое заключение сделал ВС в постановлении №522/12496/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
14 серпня 2019 року м.Київ №522/12496/18
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ФОМІНА С.Б.,
суддів: КОВТУНОВИЧА М.І., ЛУГАНСЬКОГО Ю.М. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Немна П.М., що діє в інтересах Особи 1, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 15.03.2019.
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судами обставини
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.08.2018 клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області Столяренко Ю.С. про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності задоволено. Особу 2, Інформація 1, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу у кримінальному провадженні від 3.07.2018 №42018160000000576, у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито провадження.
Згідно з ухвалою суду група осіб (досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні), використовуючи підроблені висновки філії ДП «Укрдержбудекспертиза» в Одеській області від 7.04.2009 №№**, отримали дозвіл на виконання будівельних робіт за підробленим проектом «Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки «Північна» в м.Одесі. Глибоководний випуск» з метою заволодіння коштами державного бюджету під приводом будівництва «Глибоководного випуску».
Особа 2 у період з 27.10.2010 до 28.12.2012, маючи реальну та об’єктивну можливість виконати свої службові обов’язки так, як того вимагають інтереси служби, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна і могла їх передбачити, неналежно виконала свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них та, будучи виконувачем обов’язків начальника Управління екологічної безпеки Одеської міської ради з 8.04.2009 до 11.02.2010 (більш точний час встановити не вдалося), склала неправдивий документ шляхом підписання та скріплення печаткою (засвідчення) 6 позитивних комплексних експертних висновків філії ДП «Укрдержбудекспертиза» в Одеській області від 7.04.2009 №№** щодо робочого проекту «Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки «Північна» в м.Одесі. Глибоководний випуск» щодо 6 черг будівництва загальною затвердженою вартістю виконання робіт у розмірі 585000044 грн., які містять завідомо недостовірні відомості та якими начебто затверджено неправдивий документ, в якому безпідставно змінено проектні рішення та штучно завищено проектно-кошторисну вартість проекту, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді збитків державі у розмірі 370523986,39 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на період з 27.12.2010 до 28.12.2012.
Ухвалою ОАС від 15.03.2019 апеляційну скаргу адвоката Немна П.М. в інтересах Особи 1 на ухвалу Приморського райсуду від 28.08.2018 у кримінальному провадженні від 3.07.2018 №42018160000000576 повернуто особі, яка її подала, з огляду на те, що вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Немна П.М. порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що судом порушені вимоги ч.2 ст.24 та ст.393 Кримінального процесуального кодексу, а також невраховані правові висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зазначає, що ухвалою районного суду, по суті, створено преюдицію, якою Особу 1 хоча й не зазначено в ухвалі суду, однак його можна ідентифікувати як особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Немна П.М. підтримав свою касаційну скаргу і просив суд задовольнити її у повному обсязі.
Особа 1 підтримав скаргу свого захисника і просив розглядати її без його участі.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги. Вважає, що зі змісту ухвали Приморського райсуду неможливо ідентифікувати Особу 1, це рішення не має преюдиційного значення, права та законні інтереси Особи 1 ним не зачіпаються, а отже, Особа 1 не може бути суб’єктом оскарження цього рішення.
Від Особи 2 до Суду надійшла заява, в якій вона просить розглядати касаційну скаргу без її участі та участі її захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Положення п.8 ч.3 ст.129 Конституції визначають одну з основних засад судочинства — забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст.24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Суд зазначає, що, крім норм ст.7, ч.6 ст.9, чч.1 та 2 ст.24, ч.4 ст.394 КПК, які мають гарантувати доступ до правосуддя, цей основоположний принцип верховенства права гарантує Конституція (ч.2 ст.55, п.8 ч.3 ст.129).
Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є ширшим, ніж поняття «право», яке використовується у гл.31 КПК, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов’язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.
Конституція, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у гл.31 КПК, що кореспондується із положеннями ст.24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.
Офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст.64 Конституції не може бути обмежене (пп.1, 2 резолютивної частини рішення від 25.12.97 №9-зп, абз.7 п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11 рп/2012).
Право на оскарження рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією основними засадами судочинства, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (п.8 ч.3 ст.129) (п.3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Перегляд рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини рішення КС від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Наведене переконує Суд у тому, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб’єктів оскарження, передбаченому ст.394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч.2 ст.24 КПК.
Оцінюючи доводи особи, яка подала касаційну скаргу, Суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції містить виклад подій кримінальних правопорушень, що не мають прямого стосунку до Особи 2, та твердження про вчинення кримінальних правопорушень особами, зазначеними як «група осіб», (досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні). Однак, хоча в ухвалі й не вказані прізвища осіб, які входили до цієї групи, це не означає неможливість ідентифікувати їх. Оскільки згідно зі складеним та погодженим повідомленням про підозру Особи 3 від 13.04.2018 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42014160000000101, порівняно з ухвалою Приморського райсуду від 28.08.2018, можна ідентифікувати кожну особу, позначену в ухвалі як «група осіб» (досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні), і саме у такий спосіб містить констатацію їхньої винуватості, що суперечить презумпції невинуватості як загальній засаді кримінального провадження.
За таких обставин очевидним є те, що Особа 1 хоча і не був учасником кримінального провадження щодо Особи 2, однак вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується ухвала у цьому провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з відповідною скаргою.
З огляду на це ухвала судді апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід ухвалити законне й обґрунтоване рішення з дотриманням вимог чинного законодавства.
Цей висновок відповідає і змісту ст.2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.
Висновок колегії суддів ВС також узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною в постанові від 3.03.2016 у справі №5-347кс15.
На підставі вищевикладеного, керуючись стст.433, 436, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу адвоката Немна П.М., що діє в інтересах Особи 1, задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 15.03.2019 про повернення апеляційної скарги скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!