Не решение, а требование

Судясь с Антимонопольным комитетом, следует внимательно определять предмет спора

Споры по обжалованию решений Антимонопольного комитета, связанных с защитой экономической конкуренции, рассматриваются по правилам Хозяйственного процессуального кодекса. К такому выводу пришла Большая палата Верховного Суда (постановление от 24.04.2019).

До окружного адміністративного суду надійшов позов про визнання протиправною та скасування вимоги територіального відділення АМК про надання інформації та копій документів у межах розгляду подання щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Перша інстанція закрила провадження у справі, зазначивши, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Вердикти позивач оскаржив у касаційному порядку, підкресливши, що він оскаржив не рішення відділення АМК, а вимогу, у зв’язку із чим ст.60 закону «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-III не поширюється на ці правовідносини.

Касаційний адміністративний суд передав справу на розгляд ВП ВС, мотивуючи це тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

У постанові №820/2953/18 ВП зазначила таке.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адмінсудів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просив суд скасувати вимогу відділення АМК. Тобто предметом спору є оскарження рішення тервідділення комітету, пов’язаного з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За змістом ч.2 ст.60 закону №2210-III, рішення АМК, адміністративної колегії та державного уповноваженого комітету оскаржуються до Господарського суду м.Києва. Рішення адмінколегії тервідділень оскаржуються до госпсудів Автономної Республіки Крим, областей, мм.Києва та Севастополя.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.20 ГПК госпсуди розглядають спори, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках. Це, зокрема, спори, що виникають із відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, у тому числі спори, пов’язані з оскарженням рішень АМК, а також справи за заявами органів комітету з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що, оскільки предметом спору є оскарження рішення тервідділення АМК, пов’язаного з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, ця справа не належить до юрисдикції адмінсудів. Натомість вона підлягає розгляду за правилами ГПК.